Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

братік
братічок
братія
братка
братки
братко
братній
братова I
братова II
братовбивство
братовбивчий
братовбийця
братовизна
браток
братолюбний
братолюбність
братолюбно
братолюб'я
братонько
браточок
братство
братський
браття
братуга
братунин
братунок
братуньо
братусин
братусь
братуха
братчик
браха
брацар
брацтво
брацький
брачка
брачкий
бре
бреверия
бревкало
бревкання
бревкати
бревко
бревтій
бредень
бредець
бредзелія
бредня
бредулець
брез
брезелія
брезкий
брезклий
брезкнути
брезкулька
брезулець
брезький
брей
брейцара
брекекекати
брендуша
бреніти
бренчка
брень
бренькання
бренькати
бренькач
бренькіт
бренькнути
бренькотіти
бреньчати
брескинка
брескиновий
брескиня
брести
брестися
бретванник
бретналь
бреус
брех I
брех! II
бреха
брехака
брехало
брехання
брехати
брехач
брехачка
брехенька
брехіт
брехливий
брехливість
брехливо
брехля
брехнути
брехня
брехтя
брехун
брехунець
брехунівка
брехунка
брехунчик
брехуняка
брехуха
брешко
брид
бридак
бридаль
бридас
бриденька
бридити
бридитися
бридій
бридкий
бридкість
бридко
бридливий
бридно
бриднути
бридня
Варварити, -рю, -риш, гл. Праздновать день св. Варвары (4-го декабря). Було не савити, не варварити та на сорочку сурганити. Ном. № 4007.
Веснувати, -ную, -єш, гл. Дѣлать весеннія работы; проводить весну. Желех. Дай, Боже, веснувати! Фр. Пр. 152.
Віл, вола, м. 1) Волъ. Ой воли ж мої та половії, чом ви та не орете? Н. п. 2) Родъ дѣтской игры. Ив. 21. Ум. волик, воличок, волонько. Ой везут козака, везут козаченька та сірими волошками. Гол.
Зґвалтува́ти, -ту́ю, -єш, гл. 1) Изнасиловать. (Зграя) вбила рандаря старого, дочок зґвалтувала. К. МБ. III. 247. 2) Разгласить, разнести. Въ этомъ значеніи употреблено только въ одной фальсифицир. пѣснѣ: Зґвалтували лиху чутку наші хуторянці. Мет. 373.
Обливаний понеділок. Понедѣльникъ праздника Пасхи, когда существуетъ обычай обливать другъ друга водой. Желех.
Обсаджувати, -джую, -єш, сов. в. обсадити, -джу, -диш, гл. Обсаживать, обсадить. «Ой обсади, мила, вишеньками двір». — «Ой обсаджу, милий, половину двора». Чуб. V. 80.
Помити, ми́ю, -єш, гл. Помыть. Ой помила у воді, посушила на горі. Чуб. V. 435.
Пристигати, -га́ю, -єш, сов. в. пристигти, -гну, -неш, гл. 1) Созрѣвать, созрѣть. Дині стали пристигать. Рудч. Ск. II. 9. 2) Застигать, застичь, постичь. Пристигла його нічка. Чуб. V. 734. Як пристигла козака нетягу нещасливая година, злая хуртовина, то відцуралася і притаманная родина. Мет. 435. 3) Подоспѣвать, подоспѣть, приспѣвать, приспѣть. Баба-яга уже скоро сюди пристигне. Рудч. Ск. І. 136. Пристигла година. Єв. Мр. XIV. 41. Пристиг у саму пору до старого. К. ПС. 135.
Спроможність, -вости, ж. = спромога. Чуб. І. 233. Не скупість — така спроможність. Ном. Як спроможність. Какъ позволяютъ средства Зодягалися таки, як спроможность їх була. Рудч. Ск. II. 174.
Шпуга, -ги, ж. 1) Планка деревянная или желѣзная, связывающая доски дверей, ставень и пр. Козелец. у., Лебед. у., Уманск. у., Гайс. у., Камен. у. 2) Желѣзная полоса, служащая для оковки сундука. Вас. 150.
Нас спонсорують: