Гуля́тися, -ля́юся, -єшся, гл. 1) Играть чѣмъ. Чи будеш ним, мов пташкою, гулятись, на ниточці прив'яжеш для дитини? 2) Безлично: гуля́ється, гуля́лося, возвр. в. отъ гуля́ти 1, 2. Гуляй, серце дівчино, поки гуляється. Мені з своїм родом добре гуляється. 3) = Гуляти 2. Лучче мені пить-гуляться та й нікого не бояться.
Заварува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Обезпечить, упрочить; сохранить. Заваруй нас, Христе пане!
Звідні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Сдѣлаться водянистымъ такимъ образомъ, что вода отдѣлится отъ всего прочаго (въ кушаньяхъ и пр.). Кутя звідніла через те, що в хаті держали, у теплі. Не бери ямою капусти, бо звідніє.
Корінь, -ня, м. Корень. Камінь росте без коріня. Ум. корінець, корінчик. Схотілась буря і зломила деревце бідне з корінцем. Хріну корінчик. Ув. коріни́ще. Істовк собі головище об дубове корінище.
Кривдуватися, -дуюся, -єшся, гл. Обижаться. Ви, діду, не кривдуйтесь тим, що ми вас не вибрали.
Млинкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Очищать зерновой хлѣбъ на вѣялкѣ
Покудовчити 2, -чу, -чиш, гл.
1) = покудлати.
2) Отколотить.
Присадити Cм. присаджувати.
Хлипнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ хлипати. Всхлипнуть.
Щелепа, -пи, ж. Челюсть. Він йому розбив голову — ударив кінською щелепою. Як не перестанеш лаяться, до я тобі щелепи роздеру.
