Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бунтовництво
бунтовничий
бунтування
бунтувати
бунтуватися
бунчати
бунчужний
бунчук
бунчуковенко
бунчуковий
бунька
буняк
бура
буравий
бурак
бурастий
бурачинка
бурачки
бурачник
бурбулянка
бурда
бурдей
бурдій
бурдюг
бурдюк
буреки
бурий
буритель
бурити
буритися
буришечка
буришка
бурівник
буріння
буріти
бурка
буркало
буркання
буркати
буркіт
буркітник
буркниця
буркнути
буркований
бурковина
бурковка
буркотати
буркотіти
буркотливий
буркотун
буркування
буркувати
буркуку!
буркун
буркунець
буркунина
буркуночок
буркунчик
буркут
буркутати
буркутовий
буркутський
бурлак
бурлакування
бурлакувати
бурлаха
бурлацтво
бурлацький
бурлаченько
бурлачина
бурлачити
бурлачка
бурлачок
бурливий
бурли-голова
бурлити
бурлій
бурло
бурмак
бурмило
бурмистер
бурмистерський
бурмистренко
бурмистрівна
бурмистрова
бурмиструвати
бурмій
бурмоситися
бурмотати
бурний
бурок
буроха
бурочка
бурса
бурсак
бурсацтво
бурсацький
бурсачина
бурсачище
бурсачня
бурсачок
бурсуватися
бурт
бурта
буртись!
буртити
буртіль
буртниця
буртувати
бурувати
бурулечка
бурулька
бурун
бурундук
бурунька
бурх!
бурхайло
бурхання
бурхати
бурхвиця
Балабушок, -шка, м. Ум. отъ балабух.
Батонько, -ка, м. = батенько. Въ дат. пад. употребл. иногда форма женск. склон. батоньці. Дайте, слуги, то батонці знати. Чуб. І. 174.
Ведмедиця, -ці, ж. Самка медвѣдя. «Дам, — каже ведмедиха, — тобі свого й покорму, дам ще ведмежого сина тобі на послугу, да тілько не губи мене з світу.» Рудч. Ск. І. 134.
Вимести Cм. вимітати.
Зато́птувати, -тую, -єш, сов. в. затопта́ти, -пчу́, -чеш, гл. 1) Затаптывать, затоптать. Затопчу неволю босими ногами. Шевч. 77. Кинув між коні, щоб його затоптали. Рудч. Ск. І. 36. 2) Засыпать, засыпать рану и пр. (чѣмъ либо сыпучимъ напр.) ХС. VII. 417. Як собака вкусить, затоптують рану шерстю з тії собаки, перепаленою. Грин. II. 320. Мнж. 155.
Кури, -рей, мн. отъ кур и кура.
Псалом, -лма, м. Псаломъ. Насміються на псалом той, що виллю сльозами. Шевч. 46.
Удовування, -ня, с. Вдовствованіе.
Хвататися, -таюся, -єшся, гл. = хапатися. Хватавсь з синком поговорити. Котл. Ен. III. 69. Нум, брате, скорійше хвататься, щоб нам оцю кашу поїсти. Рудч. Ск. І. 42. Еней з Сивилою хватались, до пекла швидче щоб прийти. Котл. Ен. ІІІ. 10.
Чепляти, -ля́ю, -єш, гл. Прицѣплять. Дячиха чорна, чорна, хоч чепляй на спину веретена та в циганське шатро. Левиц. ПЙО. І. 371.
Нас спонсорують: