Бубнило, -ла, с. Барабанъ (шутливо?). Одкрила барабан і вимазала у середині кістом. Уже у труби заграли салдатам іти в поход. Салдат і каже: «Прощай, бабушка! не погнівайся, що я тобі мички перелив». — Не погнівайся, — каже баба, що я тобі бубнило набила.
Веретільник, -ка, м. 1) Змѣя мѣдяница, Anguis fragilis. 2) Ящерица.
Дивогля́дний, -а, -е = Дивовижний. Величезний, дивоглядний замок ся простер.
Драпа́к, -ка́, м. см. дряпак.
Злословити, -влю, -виш, гл. Злословить. І хто твоє ім'я злословить.
Злотарник, -ка, м. Золотыхъ дѣлъ мастеръ. Виламала гіллячку з самого вершечку, понесла її до злотарників: «ой, злотарники, мої братіки, іскуйте мені золотого перстника».
Нага́льність, -ности, ж. 1) Спѣшность. 2) Внезапность. 3) Бурность, порывистость.
Сенатор, -ра, м. Сенаторъ. Пани мої, сенатори, вволіть мою волю! Самого короля сенатори, пани да бискупи у руках держали.
Тушкувати, -ку́ю, -єш, гл.
1) Варить или жарить что въ наглухо закрытомъ сосудѣ.
2) Сильно окутывать, чтобы вызвать испарину.
3) Закрывать, скрывать. Очарувала б і ченця, коли б прокляте покривало брівок її не тушкувало.
Циган, -на, м.
1) Цыганъ. Ласі, як циган на сало. На те циган кліщі держить, щоб у руки не попекло.
2) У гуцуловъ: кузнецъ.
3) Участвующій въ свадебномъ обрядѣ, наз. циганщина. Cм. Родъ игры въ карты, въ которой осмѣивается крестьянское начальство и конокрадство; трефовая масть имѣетъ здѣсь особыя названія: тузъ наз. голова, король — старшина, дама — писарь, валетъ — циган, десятка — десятник, шестерка — кобила. Ум. циганочок, циганчик. Ой цигане, циганочку, яка ж твоя віра?
