Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

баштанище
баштанний
баштанник
баштанниця
баштановий
баштанчик
баштовий
баштонька
башточка
баюра
баюристий
баюрище
баюс
баюсатий
бая
баяння
баяти
бгайниця
бгальня
бганий
бганка
бгати
бгатися
бгачкий
бджілка
бджілонька
бджілочка
бджола
бджоленята
бджолиний
бджолове
бджоляний
бджоляник
бджолянкувати
бджолята
бе
бе! базю-бе!
бебевхнути
бебесі
бебех!
бебехи
бебехнути
бебехнутися
бебряний
бебуля
бев!
бевзень
бевзь
бевка
бевкання
бевкати
бевкнути
бевхати
бевхнути
беговатий
беґа
беґар
беґарник
беґарош
беґас
беґеря
беґечати
беґоніти
бедзвін
бедзмін
бедрак
бедратий
бедрик
бедринець
бедро
бе-е!
без I
без II
безбарвий
безбатченко
безбач
безберегий
безбережний
безбеш
безбитниця
безбідний
безбідно
безбілетний
безбожний
безбожник
безбожницький
безбожницьтво
безбожниця
безбожність
безбожно
безбокий
безболісний
безбородий
безбородько
безбояззя
безбоязний
безбоязно
безбулавний
безвартний
безвартність
безверхий
безвершки
безвесельний
безвиводно
безвини
безвинний
безвинність
безвинно
безвиходно
безвіддя
безвідний
безвідходний
безвідходно
безвік
безвікий
безвілля
безвільний
безвільно
безвір'я
безвісти
Брині́ти и брені́ти, -ню, -ниш, гл. 1) Звучать, звенѣть, дребезжать, издавать звукъ, — преимущественно о струнѣ и о подобныхъ струнному звукахъ. Струна бренить. Пісня стихла, тільки одна луна її бреніла ще. Мир. ХРВ. 6. Полотно міцне, аж бринить. Черк. у. Аж губа бринить, та страшно казати. Губи так бринять од холоду. Ном. № 652. Щоб чобітки не рипіли, щоб підківки не бриніли. Грин. ІІІ. 170. Так так грали музики і гуляли святі, аж шиби бреніли. Гн. II. 69. 2) Жужжать. Ярі пчілоньки не бриніть рано. Гол. III. 30. Бо му комарь в ухо бренить. Чуб. V. 1087. 3) Журчать, струясь. З криничовини вода бринить. Н. Вол. у. А в Перейму річки біжать, бігли ж вони, аж бриніли. Чуб. ІІІ. 220. 4) Цвѣсть, красоваться. Ой зацвіла маковочка, зачала бриніти. Чуб. V. 53. Бринять всюди паняночки як королів цвіт. О. 1862. X. 12. 5) Блестѣть, переливаясь. Капками роса бренить та миготить. Св. Л. 295. 6) 1 и 2-е л.: бриніє, -єш, гл. Дѣлаться, быть едва замѣтнымъ. Орел під хмарою тільки бриніє. сніг бриніє. Мелкій, едва замѣтный снѣгъ моросить. Нѣжин. у. 7) в голові йому вже добре бренить. У него уже порядочно шумить въ головѣ. МВ. (КС. 1902. X. 146).
Вутка, -ки, ж. = утка. Навідала кубелечко, де вутка несеться. Мет. 86. Ум. вутінка, вуточка. Летять одинадцять вутінок. Чуб. II. 19.
Корабель, -бля́, м. Корабль. Жаль багатому корабля, а вбогому кошеля. Ном. № 1597. До самої хмари з щоглистими кораблями палає Скутара. Шевч. 59. Ум. кораблик, корабличок. Одвів милу на корабличок. Грин. III. 337.
Носач, -ча, м. Имѣющій большой носъ. Мнж. 26.
Обтікати, -ка́ю, -єш, сов. в. обтекти́, -течу́, -че́ш, гл. 1) Обтекать, обтечь. Смотрич обтікає город кругом. Св. Л. 213. 2) Обнимать, обнять. Шух. І. 74.
Передихнути, -ну́, -не́ш, гл. Передохнуть.
Підотавитися, -влюся, -вишся, гл. О травѣ: отрасти, подняться послѣ косьбы. Трава підотавилася. Лубен. у.
Приторкувати, -ся, -кую, -ся, -єш, -ся, гл. = приторкати, -ся. Та обливай водою, та примощуй ногою. Грин. III. 329.  
Сиження, -ня, с. = сидження. За сиження нема їження. Ном. № 8115.
Частокіл, -ко́лу, м. Частоколъ. ЗОЮР. І. 242. Чуб. VII. 392. Біжи, коню, під новий двір, ой удар копитом об частокіл. Чуб. V. 945. Ум. частокі́льчик.
Нас спонсорують: