Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

баштанище
баштанний
баштанник
баштанниця
баштановий
баштанчик
баштовий
баштонька
башточка
баюра
баюристий
баюрище
баюс
баюсатий
бая
баяння
баяти
бгайниця
бгальня
бганий
бганка
бгати
бгатися
бгачкий
бджілка
бджілонька
бджілочка
бджола
бджоленята
бджолиний
бджолове
бджоляний
бджоляник
бджолянкувати
бджолята
бе
бе! базю-бе!
бебевхнути
бебесі
бебех!
бебехи
бебехнути
бебехнутися
бебряний
бебуля
бев!
бевзень
бевзь
бевка
бевкання
бевкати
бевкнути
бевхати
бевхнути
беговатий
беґа
беґар
беґарник
беґарош
беґас
беґеря
беґечати
беґоніти
бедзвін
бедзмін
бедрак
бедратий
бедрик
бедринець
бедро
бе-е!
без I
без II
безбарвий
безбатченко
безбач
безберегий
безбережний
безбеш
безбитниця
безбідний
безбідно
безбілетний
безбожний
безбожник
безбожницький
безбожницьтво
безбожниця
безбожність
безбожно
безбокий
безболісний
безбородий
безбородько
безбояззя
безбоязний
безбоязно
безбулавний
безвартний
безвартність
безверхий
безвершки
безвесельний
безвиводно
безвини
безвинний
безвинність
безвинно
безвиходно
безвіддя
безвідний
безвідходний
безвідходно
безвік
безвікий
безвілля
безвільний
безвільно
безвір'я
безвісти
Голочванько, -ка, м. Убогій франтъ, бѣднякъ, желающій чваниться франтовствомъ.
Го́рбик, -ка, м. Ум. отъ горб.
До́вбом нар. Долбя. Узяв ніж та так довбом і б'є у голову чоловіка. Волч. у.
Затараба́нити, -ню, -ниш, гл. 1) Забарабанить; застучать. Здалось, що як неначе ложками на лаві затарабанило; думаю, певно кіт. Драг. 63. 2) Задѣвать, затащить.
Злобливий, -а, -е. Злобный. Царю Христе, Спасителю мира! ти був зранку не злобливий. Чуб. III. 21.
Ля́да I, -ди, ж. 1) Опускная дверь: въ потолкѣ (на чердакъ), въ погребѣ и пр. Подобное-же у колесниковъ въ парні. Вас. 146. 2) Опускная ставня въ прилавкѣ. Різники у нас продають м'ясиво на штандарах, а в кого крамниця є, то на ляді. Лебед. у. 3) Крышка надъ корытомъ, находящимся у сажа (Cм. саж), поднимающаяся и опускающаяся, устроенная съ того цѣлью, чтобы находящіеся на волѣ животныя не могли пользоваться изъ корыта кормомъ, положеннымъ для заключеннаго въ саж животнаго. Чуб. VII. 396. 4) Помостъ? настилка деревянная? Мені, мій пане, на ляді стояти (говоритъ конь). Чуб. V. 871. 5) Часть ткацкаго станка, сквозь которую проходять нити основы и посредствомъ которой прибиваются одна къ другой поперечныя нити. Части ля́ди: два деревянныхъ четырехгранника называются собственно лядою (3); сквозь нихъ на концахъ проходять два болѣе тонкихъ четырехгранника — хвости (2), находящіеся по отношенію къ ля́ді въ вертикальномъ положеніи; нижніе концы хвостів укрѣплены въ нижнемъ брускѣ ляди (а), а верхній брусокъ (б) свободно ходить по хвостам вверхъ и внизъ для того, чтобы можно было между верхнимъ и нижнимъ брускомъ поставить блят (5) (Cм. это слово). Когда блят вставлень въ продолговатое углубленіе въ нижнемъ брускѣ и сквозь него пропущены уже нити основы, тогда верхній брусокъ (б) придвигается внизъ и, прижимая блят, удерживаетъ его въ стоячемъ положеніи, а самъ брусокъ укрѣпляется двумя клиньями, клинками (4); верхніе концы хвостів связаны поперечной перекладиной, которая называется ро́спинка (1). ляда вверху привязывается къ особой перекладинѣ въ верстаті, которая называется же́рточкою, такимъ образомъ, чтобы она могла качаться взадъ и впередъ, какъ доска качелей. Конст. у. Въ Галиціи хвости наз. лядобійцями. МУЕ. III. 18. У гуцуловъ ляда, называется набівка, имѣетъ слѣдующія названія частей: стріла = роспинка, снизьки = хвости, рама = собственно ляда, бе́рдо = блят. Шух. L 256.
Пліщ, -ща, м. = лящ 1. Вх. Пч. II. 18.
Позбовтувати, -тую, -єш, гл. Взболтать (во множествѣ).
Прокадити, -джу, -диш, гл. Покадить. Чуб. V. 797.
Самотканий, -а, -е. Собственнаго, домашняго тканья. Мої хусточки самотканії. Грин. III. 119.
Нас спонсорують: