Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відлюдник

Відлюдник, -ка, м. Отшельникъ, анахоретъ, нелюдимъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 218.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДЛЮДНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДЛЮДНИК"
Громоту́ха, -хи, ж. ? Зібралися мухи-старухи, славні громотухи. Грин. ІІІ. 666.
Залата́ти Cм. залатувати.
Мошо́нка, -ки, ж. Кошелекъ. Желех.
Небилиця, -ці, ж. Небылица; росказни; прибаутки. Кажи небилиці. Ном. № 14339.
Обхарчуватися, -чуюся, -єшся, гл. Привыкнуть къ харчамъ. Обхарчувались салдати у нас: десять год простояли. Конст. у.
Розляскатися, -каюся, -єшся, гл. Приняться щелкать (кнутомъ).
Роїти, рою, -їш, гл. Выпускать рой. Ой де ж ми будем присаду мати, рої роїти і меди носити. Чуб. III. 392.
Смутити, -чу́, -тиш, гл. Печалить, наводить грусть.
Танчик, -ка, м. Ум. отъ танець.
Цімбра, -ри, цімбри́на, -ни, ж. цімбринє, -ня, с. = цямра, цямрина, цямриння. Фр. (Желех.).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДЛЮДНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.