Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відлютувати

Відлютувати, -ту́ю, -єш, гл. 1) Перезлиться. 2) Отпаять.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 218.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДЛЮТУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДЛЮТУВАТИ"
Багатшити, -шу, -шиш, гл. Обогащать. Багатого скрізь багатшуть. Грин. І. 232.
Верзувати, -зую, -єш, гл. Издѣваться. Испорч. коверзувати? Слово сомнительное: встрѣчено только въ одной пѣснѣ, помѣщенной въ соч. В. Шульгина: «Юго-западный край» (1864). А там стали шкури дерти, як і спершу дерли, — цілий тиждень верзувати, як і верзували. (106).
Войовничий, -а, -е. Воинственный.
Країна, -ни, ж. Край, страна. Да дивись, дивись, да, бусурмене, на свою країну. Мет. 179. Нема в світі, як своя країна! Рудч. Чп. 248. рідна країна. Родина, отечество. Ум. краї́нка, краї́нонька, краї́ночка. Ой пошлю я зозуленьку у чужую країноньку. Грин. III. 410.
Морга́ння, -ня, с. Морганіе, миганіе.
На́дтічка, -ки, ж. = підтічка. Гол. Од. 20.
Пайок, -йка, м. Ум. отъ пай.
Прапращур, -ра, м. Прапращуръ. І праправнуки згадають прапращурів діло. К. Досв. 42.
Пупник, -ка, м. Родъ птицы. Вх. Лем. 459.
Скупчити, -чу, -чиш, гл. = скупити.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДЛЮТУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.