Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відмінча

Відмінча, -ча́ти, с. = відміна. 5.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 219.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДМІНЧА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДМІНЧА"
Де́коли нар. Иногда, кой-когда. І сліпа курка деколи найде зерня. Ном. № 4909. Не що-дня бридня, деколи й правда. Ном. № 6904. Деколи озеро заблищить, чи річка розливається. МВ. І. 23.
Дряпу́чий, -а, -е. 1) Любящій царапаться. Кіт дряпучий. 2) Задорливый. Ти його тільки займи — він такий дряпучий, що зараз і битися буде. Кіевск. у.
Кибисть, -сти, ж. = кебета. Нема кибисти у його. Н. Вол. у.
Козача, -чати, с. Дитя казацкое. Желех.
Лома́ти, -ма́ю, -єш, гл. = ламати.
Молодожо́н, -на, м. Молодоженъ. Старий, та перевернувсь на молодожона. Черк. у.
Надхо́дити 1. Cм. Надіходити.
Подосліджувати, -джую, -єш, гл. Изслѣдовать (во множествѣ).
Продідувати, -ду́ю, -єш, гл. Прожить старикомъ.
Розмовонька, розмовочка, -ки, ж. Ум. отъ розмова.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДМІНЧА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.