Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відлучати

Відлучати, -ча́ю, -єш, сов. в. відлучити, -чу, -чиш, гл. Отлучать, отлучить, разлучать, разлучить, отдѣлять, отдѣлить. Од жінки одлучив (змія). Мнж. 9. А тепер я заручена, од челяді одлучена. КС. 1883. II. 371. відлучати дитину. Отнимать ребенка отъ груди. відлучати теля, ягня. Взять сосуна отъ матки, чтобы пересталъ сосать. Одлучи теля од корови. Левиц. І. 246.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 218.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДЛУЧАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДЛУЧАТИ"
Вершня, -ні, ж. Поверхность.
Вузити, -жу, -зиш, гл. Съуживать, дѣлать уже. Треба двері вузити, а то широкі. Камен. у.
Заневірня́ти, -ня́ю, -єш, сов. в. заневі́рнити, -ню, -ниш, гл. Загаживать, загадить, загрязнять, загрязнить. Гладишкою помиї виносила, та так заневірнила, що й не думай уже на молоко її брати.
Лементува́ння, -ня, с. Вопль, крикъ. Охрипле лементування. Мир. Пов. II. 108.
Муре́й, -ре́я, м. Сермяжникъ. ЗОЮР. І. 252. Козак муреями нас узиває (міських людей). K. ЦН. 249.
Напосі́дливий, -а, -е. Настойчивый.
Окуп, -па, м. Выкупъ, выкупныя деньги. Полонян без окупу й тиранства у рідний край до роду відпускати. К. Бай. 83.
Позвужувати, -жую, -єш, гл. Съузить (во множествѣ). Усім би добре пошито, тільки рукава широкі — треба позвужувати. Кіевск. у.
Притолочити, -чу, -чиш, гл. Притоптать (траву, посѣвы).
Сипанка, -ки, ж. Деревянная посуда для ссыпки зерна. Левиц. І. 217. Чуб. VI. 250. Вх. Зн. 63.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДЛУЧАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.