Відтинати, -на́ю, -єш, сов. в. відтяти, -дітну, -неш, гл. Отсѣкать, отсѣчь, отрубливать, отрубить. Вона йому голову відтяла. відтяти пелену. Отрѣзать подолъ — наказаніе женщинѣ за прелюбодѣяніе. А з Марсом чи давно піймавши, Вулкан їй пелену відтяв? річ відтяло (кому, у кого). Не въ состояніи заговорить, отняло языкъ.
Воловодити, -джу, -диш, гл. Долго тянуть дѣло, проволакивать, водить. За мною молодою усе парі ходять, усе парі ходять та й все воловодять.
Гласний, -ного, м. Избранный голосованіемъ, гласный. Земський гласний.
Жа́бій, -б'я, -б'є = жаб'ячий.
Заго́їти, -ся. Cм. загоювати, -ся.
Пороскочуватися, -чуємося, -єтеся, гл. То-же, что и роскоти́тися, но во множествѣ. Позбірай мені ґудзики, а то по всій хаті пороскочувалися.
Послухнянство, -ва, с. Послушаніе. Потките своїм послухнянством і мене, старого батька.
Похизуватися, -зуюся, -єшся, гл. Пощеголять. Вам хочеться похизуватись у моєму кобеняці.
Тенькнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ тенькати = теленькнути.
Чоботонько, -ка, м. Ум. отъ чобіт.
