Відважувати, -жую, -єш, сов. в. відважити, -жу, -жиш, гл. 1) Отвѣшивать, отвѣсить. Відваж соли. — бебеха. Дать тумака, отвѣсить ударь. За віщо се він мені бебеха відважив межи плечі? 2) — жизнь, життя. Рисковать, рискнуть жизнью. Оддала б тепер Леся душу, аби оборонить од смерти козака, що так щиро одважив за неї свою жизнь.
Відвильнути, -ну, -неш, гл. Отлучиться на короткое время. Тільки одвильне куди мати, — то вже дитина й долі, упала з полу.
Копитонько, -ка, с. Ум. отъ копи́т.
Куйовдити, -джу, -диш, гл.
1) Всклокочивать.
2) Мести (о мятели). А що, Петре, чи далеко заїдемо? бач, яка хуртовина! бач, як куйовдить.
Ламання, -ня, с.
1) Ломъ, разломъ, ломаніе, разламываніе.
2) Нарушеніе, несоблюденіе. І в ламанні свого слова попадуться нечестиві. К. Псалт. 135.
3) Ломота. Ламаня ма в кістю.
Неук, -ка, м.
1) Неучъ. І між дівок сих посадив як неука.
2) Необъезженный конь.
Рожен, -жна, м.
1) Вертелъ. Єдин тримає печеню, а другий рожен.
2) Роженъ, заостренный колъ (въ простыхъ саняхъ и пр.). Ой хто ж мене та не любить, рожен йому в серце.
Сестронька, -ки, ж. Ум. отъ сестра.
Сплисти Cм. спливати.
Тварина, -ни, ж. Одно живое существо. Ум. тваринка, твари́нонька, твари́ночка.
