Бойовище, -ща, с. Поле битвы.
Валюшник, -ка, м. = валюша.
Забайду́житися, -житься, гл. безл. Потерять желаніе, охоту, охладѣть. Мав їхати, та щось забайдужилось. Так воно й забайдужилось, а думав зробити.
Наві́шати, -шаю, -єш, гл. Навѣшать. Навішав на плече лик. Скрізь по селах шибениці, навітано трупу.
Ошийник, -ка, м. Подзатыльникъ. За кожним ступнем брав по парі ошийників, а тамті два, що вели, дали ще по одному, що аж носом запоров у сінці.
Пограти, -граю, -єш, гл.
1) Поиграть.
2) Обыграть. Та мені хоч аби що, то пограю його, дарма, що в його самі тузи та королі. А котрий котрого пограв.
Розсвітити, -чу, -тиш, гл. Разжечь, заставить ярко горѣть. Запали в печі!... От вона розсвітила. Розсвітив йому свічку, аж з очей іскри летять.
Скапнути, -пну, -неш, гл. Медленно зачахнуть, умереть.
Смоляний, -а, -е. 1) Смоляной, смолистый. А в дівчини Гапки смоляниї лавки: як сів, — прикипів, і вечерять не схотів.
2) Чорный какъ смола. Ой бодай же ти, дівчинонько, того не взрівала, щоб рученька смоляная травиченьку жала.
Чав'ядіти, -дію, -єш, гл. Хирѣть, чахнуть. Як почав чав'ядіти, як почав, та й швидко вмер.
