Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відзволити

Відзволити, -ся. Cм. відзволяти, -ся.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 212.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДЗВОЛИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДЗВОЛИТИ"
Відомісінький, -а, -е. Совершенно, вполнѣ извѣстный. Там мені й стежечка знакомісінькі, хати усі відомісінькі. МВ. (О. 1862. І. 73).
Загорідка, -ки, ж. Ум. отъ загорода.  
Неминуче нар. Неминуемо, неизбѣжно, непремѣнно. Неминуче коли не після Покрови, то вже після Дмитра засватана буде. Г. Барв. 305.
Обжирство, -ва, с. Обжорство.
Письменницький, -а, -е. Писательскій. Кобзарю! не дивись ні на хвалу темноти, ні на письменницьку огуду за пісні. К. Дз. 207.
Попереплутувати, -тую, -єш, гл. Перепутать (во множествѣ).
Сливовий, -а, -е. Сливовый.
Хапка, -ки, ж. Западня, ловушка.
Хвацьки нар. Молодецки.
Хрупка, -ки, ж. Хрящъ, маленькая косточка (въ тѣлѣ). Вх. Уг. 273.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДЗВОЛИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.