Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відзвичаїти

Відзвичаїти Cм. відзвичаювати.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 212.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДЗВИЧАЇТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДЗВИЧАЇТИ"
Баба́йка, -ки, ж. Большое, прикрѣпленное къ лодкѣ весло. МУЕ. І. 35, 39. На баба́йку! На весла! (команда кормчаго).
Доморо́бний, -а, -е. Домашняго издѣлія.
Зт.. Cм. ст..
Кокати, -каю, -єш, гл. Стричь (преимущественно овецъ). Мнж. 182.
Меля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Вилять, вертѣть. Моє теля хвостом меля.
Напра́ти, -перу́, -ре́ш, гл. Настирать.
Орідець, -дця, м. Ум. отъ ород.
Пательня, -ні, пате́ля, -лі, ж. Сковорода. Бердич. Брацл. у.
Повідгризати, -за́ю, -єш, гл. Отгрызть (во множествѣ).
Поперечка, -ки, ж. 1) Деревянная дощечка, прибитая въ саняхъ спереди, соединяющая одинъ стяголь съ другимъ. Сумск. у. 2) У ткачей: поперечная доска въ сновальницѣ. Сумск. у. 3) Перемычка у оконной рамы, поперечная планка.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДЗВИЧАЇТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.