підбічниця
Підбічниця, -ці, ж. 1) Жена. Виняв му Панбіг з лівого боку ребро і зробив му жену підбочницу його. 2) Наложница.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 159.
Том 3, ст. 159.