Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дичко

Дичко́, -ка́, м. Дикій конь. Тут сього дичка, то було встаровину! Херс. у. Слов. Д. Эварн.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 385.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИЧКО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИЧКО"
Двіцалі́вка, -ки, ж. Доска въ два дюйма толщиной. МУЕ. ІІІ. 29.
Дої́ти, -дою, -їш, гл. Доить. Дівка пішла корови доїти. Рудч. Тоді іде Петрусичок, як доють овечки. Чуб. Дій ті корови, що од батька нагнала. Мет. 49.
Ля́дник, -ку, м. Раст. бобовина, vicia. Вх. Уг. 251.
Опліччя, -чя, с. Женская сорочка (у Лемков). Гол. Од. 77.
Помілко нар. Мелковато.
Скришити, -шу, -шеш, гл. Искрошить. На капусту скришу.
Смердіти, -джу, -диш, гл. Вонять. Хата пусткою смерділа. Шевч.
Тестів, -тьова, -ве Тестевъ. Я сідлаю кониченька тестевого. Грин. III. 82.
Тяглий, -а, -е. Имѣющій рогатый скотъ.
Шараґи, -раґ, ж. Стоячая вѣшалка. Гайс. у. Таращ. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДИЧКО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.