Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дичко

Дичко́, -ка́, м. Дикій конь. Тут сього дичка, то було встаровину! Херс. у. Слов. Д. Эварн.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 385.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИЧКО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИЧКО"
Грабува́ти, -бу́ю, -єш, гл. 1) Грабить. 2) Брать движимость за долги. КС. 1889. III. 670. Та беруть жиди, грабують, цінують ні за що. Чуб. V. 1019. 3) Взыскивать подати. КС. 1889. ІІІ. 670.
До́лов нар. Низомъ. Ой долов, долов на полонині. Гол. II. 38.
Жалісни́й Cм. жалісливий.
Жерло́, -ла́, с. = жерело. Знахарі жерло забили у криниці — тепер нема де напитись холодної водиці.
Йойчати, -чу, -чиш, гл. = йойкати. Вх. Уг. 242.
Лі́жник, -ка, м. Шерстяное одѣяло. Чуб. V. 1143. Вас. 172.
Надтя́ти Cм. надтинати.
Поперепірати, -ра́ю, -єш, гл. Перемыть бѣлье наново (во множествѣ).
Скелистий, -а, -е. Скалистый. (Будинки) стояли на високому скелистому шпилі. Левиц. І. 217.
Цьомати, -маю, -єш, гл. Дѣтск. цѣловать. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДИЧКО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.