Близниця, -ці, ж. Близнецъ женскаго пола. Виросли, мов дві близниці, ніжні і хороші.
Гугни́ти, -ню́, -ни́ш, гл. 1) = Гугнявіти. Щось гугнить, ніяк його і не второпаєш, що він верзе. Угу, гугнить ворона. 2) Не ясно звучать. Десь далеко гугнив охотничий ріг.
Деру́н, -на́, м. 1) Грабитель. Піп-дерун дере і з живого, і з мертвого. То такий дерун, що з Xриста зняв би. 2) Взяточникъ. 3) Чесальщикъ шерсти. Ум. Деруне́ць.
Знаник, -ка, м. = знатник.
Опління, -ня, с. соб. отъ оплін. А в ґринджолах чотирі копилля і два опління.
Попроростати, -та́ю, -єш, гл. Прорасти (во множествѣ). Пшениця попроростала.
Прибрести, -ду́, -деш, гл. Прійти по водѣ.
Честь, -ти, ж. Честь. Честь Богу, хвала, а вам на здоров'я. я б і сказав тобі, та честь на собі́ кладу. Я не хочу тебѣ этого сказать изъ уваженія къ самому себѣ.
Шкаворонок, -нка, м. шкаворо́нка, -ки, ж.
1) = жайворонок.
2) — зімовий = посміттюха, Alauda arborea.
Шкода 1, -ди, ж.
1) Вредъ, убытокъ. Шкода нікому не мила. Слова шкоди не нагородять. Въ частности: потрава. Воли в шкоді заняв. Гуси як ідуть у шкоду, дак і розмовляють: по два на колосок, по два на колосок.
2) Человѣкъ, часто причиняющій вредъ, шаловливый, проказникъ. Ну й шкода оцей хлопець, — нічого за їм у садку не вдержиш. То же и о животныхъ, склонныхъ къ потравамъ и пр.
3) Какъ нарѣчіе: жаль. Теплий кожух, тільки шкода — не на мене шитий. Нема Петра, тілько Гриць, шкода ж моїх паляниць.
