Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дівочити

Діво́чити, -чу, -чиш, гл. = Дівувати. І я навчусь по сьомій дитині дівочити. Ном. № 5301. Св. Л. 79, 128. Ном. стр. 102. Дівочили удвох з Мариною. Камен. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 387.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДІВОЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДІВОЧИТИ"
Бех! меж. 1) Бухъ! (о паденіи). 2) Бацъ! (о выстрѣлѣ). ЗОЮР. І. 284.
Бобирь, -ря, м. Рыба: Acerina rossica Pall, ершъ. Шейк. Вх. Пч. II. 18. Ум. бобирець, бобирчик.
Гей II, гей-би, сз. = II. ге. Вх. Лем. 403.
Дріт, дро́ту, м. Проволока. Вас. 199. Єсть у мене нагаєчка з кінця дротом шита. Млр. л. сб. 337. Ум. дро́тик. Драг. 79. дрото́чок. Я ж думала, що нагаєчка з платочка, аж то вона із проклятого дроточка. Н. п.
Душогу́б, -ба, м. = душогубець.
Жарли́вий, -а, -е. = жалкий 1. Ой у полі кропивушка жарливая. Чуб. V. 707.
Їмельга, -ги, ж. Камышъ съ травою. Одес. у.
Отаборитися, -рюся, -ришся, гл. 1) Расположиться лагеремъ. От він (царь) і отаборився над морем. Рудч. Ск. II. 89. 2) Расположиться обозомъ, установить возы, остановиться. Пооравши, ми отаборились у долині на степу. Борз. у. Отаборились весільні за ворітьми у батька молодої, бо ворота були зачинені.
Поздиратися, -ра́юся, -єшся, гл. Содраться.
Хайний, -а, -е. Опрятный, чистоплотный. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДІВОЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.