Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дича

Ди́ча, -чі, ж. Дикарство, одичалость; дикіе, одичалые люди. Ваші замки, займища й осади козацька дича під мечем держала. К. ЦН. 188. Замчано кобзаря на край світу, між азіяцьку дичу. К. XII. 130.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 385.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИЧА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИЧА"
Зага́куватися, -куюся, -єшся, гл. Заикаться. Вх. Лем. 415.
За́пряжка I, -ки, ж. = засмажка. Вх. Лем. 416.
Кляштор, -ра, м. Католическій монастырь. Будувать кляштори і костьоли. Стор. МПр. 45.
Лозівка, -ки, ж. пт. Sylvia palustris. Вх. Пч. II. 14.
Мо́рений, -а, -е. Усталый, изнуренный. Морений кінь.
Обгорода, -ди, ж. Ограда, палисадъ. Обгороди да шанці робили. Макс.
Підкрівний, -а, -е. Находящійся подъ самой кровлей. Шух. І. 91.
Підстіжжя, -жя, с. Подстожье.
Похнюпа, -пи, об. Человѣкъ, постоянно смотрящій въ землю, угрюмый.
Раковиння, -ня, с. Раковая скорлупа. Чуб. І. 71.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДИЧА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.