дівоцтво
Діво́цтво, -ва, с. 1) Дѣвичество; дѣвство. І дівоцтво своє, і худобу хочеш занапастити за таким харцизякою. Кохалась я з одним козаком і заприсягалась нікому більш, як йому одному віддати моє дівоцтво. 2) = Дівота.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 387.
Том 1, ст. 387.