Кончина, -ни, ж.
1) Край, конецъ. Я не бороню йому стояти при престолі Божому й до кончини його віку.
2) Смерть. Ідіть, діти, кланяйтесь батькові, бо недалеко його кончина.
Мере́ндзати, -джу, -джиш, гл. Пережевывать, отрыгать жвачку. Віл мерендже.
Ме́рзнути, -зну, -неш, гл. Мерзнуть, зябнуть. Не купив батько шапки, — нехай ухо мерзне. Ластівки на зіму не летять у вирій, а мерзнуть у воді.
На́дпізь нар. Поздновато. Ото учора надпізь пішли ми додому.
Пластовик, -ка, м. = пластовець.
Подвоїти, -двою, -їш, гл. Удвоить.
Розбороняти, -няю, -єш, сов. в. розборони́ти, -ню́, -ниш, гл. Разводить, развести дерущихся. Як позбивали перекупки одна одній очіпки та в коси повчеплювались, то ледві вже водою розборонено їх. Почнуть одна одну за коси тягать..., поки хто не надійде да не розборонить. Бійка.... насилу розборонили люде.
Саґмал, -лу, м. Небольшое стадо молодыхъ ягнятъ съ матками.
Спохмура нар. Изъ подлобья, сурово. Спохмура дивиться.
Тубілець, -льця, м. Туземецъ.
