Перейти до вмісту
Словник Грінченка

дичка

Ди́чка, -ки, ж. Дикое плодовое дерево. Камен. у. Угор.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 385.