Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дідуга

Дідуга́, -ги́, дідуга́н, -на, м. Ув. отъ дід. Ой ти — старий дідуга, ізігнувся як дуга. Н. п. Старий уже був дуже дідуган той Грива. К. Орися. (ЗОЮР. II. 201). Зустрічає по дорозі діда. Такий сивий дідуган, а борода зовсім біла аж до пояса. Рудч. Ск. II. 79.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 389.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДІДУГА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДІДУГА"
Глузливо нар. Насмѣшливо.
Довбу́н, -на́, м. = Довбач.
Искрити, -рю́, -риш, гл. Бросать искры. Сонце... искрило світом. Мир. Пов. І. 158. Схиливсь до своєї жінки, оком искрить. МВ. ІІ. 184. ко́мін искри́ть — черезъ дымовую трубу вылетаютъ искры. Херс. у.
Лої́ти, лою́, -їш, гл. Смазывать жиромъ. Желех.
Мло́сний, -а, -е. 1) Располагающій къ истомѣ, томительный, душный (о днѣ): Сьогодні день дуже млосний. Кіевск. у. 2) Тошный, обморочный.
Наступцем нар. Наступательно, рѣшительно.
Тінь, -ні, ж. Тѣнь. Розживемось, як сорока на лозі, а тінь на воді. Ном. № 2289. тільки його́ тінь хо́дить, — т. е. такой онъ худой, изнеможенный. Ном. № 8206.
Узгір'я, -р'я, с. Склонъ горы. Криниця під узгір'єм. Г. Барв. 152. Нехай в його суд по горах, по узгір'ях правда сяє. К. Псал. 163.
Ціпов'яз, -за, м. 1) Дѣлающій цѣпы. 2) Переносно: мужикъ-земледѣлецъ.
Цоб меж. = соб.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДІДУГА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.