Видроокий, -а, -е. О человѣкѣ: съ глазами, вѣки которыхъ вывернуты ими растянуты въ стороны.
Гатинець, -нця, м. Раст. Chenopodium Bonus Henrichus, L.
Заца́ринський, -а, -е. Находящійся за цариною. У нас аж три ватаги: низянська, горянська й зацаринська.
Змикнути, -ну́, -не́ш, гл. Увернуться, отскочить въ сторону, убѣжать. Хотів ударити чорта, а тий (= той) змикнув, і кий ударився об камінь.
Мере́жка, -ки, ж. 1) Ажурный узоръ, получаемый помощью выдергиванія нитей изъ полотна и закрѣпленія оставшихся бѣлыми нитками. Названіе частей: отверстія — дірочки; узкіе полосы полотна, раздѣляющія отверстія, стоящія въ группѣ, — стовпці; болѣе широкія полосы, раздѣляющія группы отверстій — полоте́нця; рубецъ, который идетъ но краю мере́жки или рядъ мелкихъ отверстій тамъ-же — прутик. У нашої да Ганночки в подолі мережки. горла́та мережка — съ слишкомъ большими отверстіями, а сліпа — съ слишкомъ малыми. Кромѣ того мережки носять цѣлый рядъ различныхъ названій, смотря по узору или способу шитья: безчісна, збан, колісна, колісчатка, ко́са, кругла, ля́хівка, московка, переплутаннячко, трійчатка, хрещата, черв'ячок, з чисницями и пр. сорочка-мере́жка. Рубаха съ ажурными узорами. А в нашої бондарівни сорочка-мережка. 2) Узорныя украшенія цвѣтными нитками сверхъ канта по таліи полушубка. 3) Узоры въ ожерельи изъ цвѣтныхъ бусъ. «Въ нѣкоторыхъ мѣстахъ, на правой сторонѣ Днѣпра, изъ мелкаго разноцвѣтнаго намиста приготовляютъ узорчатое ожерелье, на кот. употребляется больше всего чернаго и бѣлаго намиста: «чорне для поля, а біле, червоне і голубе, чи там друге яке небудь, для мережок». Cм. лучка. 4) Рѣзьба на деревѣ. 5) Орнаментъ на металлическихъ частяхъ курительной трубки, а также и стальной шаблонъ для выбиванія его. Ум. мережечка.
Показ, -зу, м.
1) Указаніе. Добре заходились по німецькому показу.
2) Показъ. Взяла та положила на блюдо тре кошенят та й унесла на показ.
Смрід, -ро́ду, м. = сморід. Хто має пасіку, той має мід, — хто має діти, той має смрід.
Сп'ячник, -ка, м. Раст. Eriophorum angustifolium L.
Улучати, -чаю, -єш, сов. в. улучити, -чу, -чиш, гл. 1) Попадать, попасть въ цѣль. Коли чи б'є, то вже влучає. Не влучила Лемерівна в ніженьку, та влучила Лемерівна в серденько. 2) Попадать, попасть куда, найти путь. Я не влучу до вас заходити. 3) Умѣть, съумѣть что сдѣлать. Як не влучиш і йому дати сього дання, то марне й вона питиме. 4) Успѣть замѣтить, успѣть прослѣдить. Він кинув на нас палицю — ми йшли всі укупочці — а ми розбіглись по дорогах — не влучила я куди яка з нас і побігла.
Штандарина, -ни, ж. Жердь, употребляемая при расширеніи воза для перевозки сноповъ, сѣна. Cм. штандари 4.
