драний
Дра́ний, -а, -е. 1) Драный, порванный, въ дырахъ. Пізнають хлопці і в драній сорочці. Шинкарочко молода! Повірь меду й вина. Не повірю, не продам, бо на тобі каптан дран. 2) Ободранный, облупленный. Я коза ярая, пів бока драная, пів бока луплена.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 440.
Том 1, ст. 440.