Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

драглина

Драглина́, -ни́, ж. Топь, трясина. Cм. драгва.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 439.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДРАГЛИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДРАГЛИНА"
Бідашечка, бідашка, -ки, ж. Ум. отъ бідаха.
Два́дцять, -ти́, чис. Двадцать. Два́дцять де́сять. Тридцать. Макс. Два́дцять з о́ком, Двадцать одинъ.
Оплентати, -таю, -єш, гл. 1) Опутать. 2) Сожрать. Оплентав вовк твою кобилу. Оплентали б тебе собаки.
Порский, порськи́й, -а́, -е́ 1) Рѣзвый, быстрый. О. 1862. V. Кух. 38. Порськенький хлопчик. Черк. у. Почувши волю, кінь порский геть степом вибриком побрався. Греб. 354. 2) Легко раскалывающійся. Та ясена важче колоти, ніж дуба, дуб куди порскіший за ясена. Брацл. у. 3) Быстро выскальзывающій, скользкій. Той хлопець порський як в'юн: ти його побори, а він так тобі попід руками й випорсне. Кіевск. у. Чоловік такий порський, що з усякої біди знайде як викрутитись. Кіевск. у. Мило таке перське — не вдержиш. Кіевск. у. Ум. порске́нький, порськенький. Котл. Ен. III. 72.
Посміховище, -ща, с. Посмѣшище. На посміховище я їм здався? Сим. 217.
Розміняти, -няю, -єш, гл. Размѣнять. Розміняє карбованця, — йде до коршми пити. Чуб. V. 964.
Силяти, -ля́ю, -єш, гл. Низать. КС. 1884. IX. 66.
Твердо нар. 1) Твердо. М'яко стеле та твердо спать. Ном. № 2990. 2) Крѣпко. А нерці в соборі воду твердо освятили. Млак. 46. Заснула, вона на полі твердо. Гн. II. 124. 3) Ясно, опредѣленно, рѣшительно. Слухай мене, — кожу тобі твердо. Г. Барв. 246. Твердо сказать — жили вони собі як брат із сестрою. Рудч. Ск. І. 131. Ум. тверденько, твердесенько. А дівчина тверденько заснула і не чула, як нічка минула. Чуб. V. 1198.
Шкрябати, -баю, -єш, гл. Скресть, царапать.
Шутий, -а, -е. Не имѣющій одной изъ обыкновенныхъ принадлежностей. а) Безрогій, также съ малыми рогами. КС. 1898. VII. 45. Kolb. І. 65. Шух. І. 210. «Нема такого діла, щоб я не зробив!» — «А налигай шутого вола за роги.» — «Еге, коли ні за що налигача зачепити.» Черном. б) Безухій, безхвостый. шутий собака (безухій); шута корова (безъ хвоста); шутий цап — козелъ безъ бороды. Берд. у. в)чоловік. Безухій или лишившійся волосъ на головѣ человѣкъ. Козел. у. г) — та цибуля. Лукъ безъ луковицы. Шута цибуля: одні пера, а головки нема. Лебед. у. е) шута шия. Обнаженная, не прикрытая воротникомъ шея. У дівчини шута шия. Берд. у. ж) Узоры въ вышивкахъ также называются шуті: особый родъ, отличающійся отъ иного рода, называемаго ріжкаті. Шух. І. 161.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДРАГЛИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.