Бідашечка, бідашка, -ки, ж. Ум. отъ бідаха.
Два́дцять, -ти́, чис. Двадцать. Два́дцять де́сять. Тридцать. Два́дцять з о́ком, Двадцать одинъ.
Оплентати, -таю, -єш, гл.
1) Опутать.
2) Сожрать. Оплентав вовк твою кобилу. Оплентали б тебе собаки.
Порский, порськи́й, -а́, -е́ 1) Рѣзвый, быстрый. Порськенький хлопчик. Почувши волю, кінь порский геть степом вибриком побрався.
2) Легко раскалывающійся. Та ясена важче колоти, ніж дуба, дуб куди порскіший за ясена.
3) Быстро выскальзывающій, скользкій. Той хлопець порський як в'юн: ти його побори, а він так тобі попід руками й випорсне. Чоловік такий порський, що з усякої біди знайде як викрутитись. Мило таке перське — не вдержиш. Ум. порске́нький, порськенький.
Посміховище, -ща, с. Посмѣшище. На посміховище я їм здався?
Розміняти, -няю, -єш, гл. Размѣнять. Розміняє карбованця, — йде до коршми пити.
Силяти, -ля́ю, -єш, гл. Низать.
Твердо нар. 1) Твердо. М'яко стеле та твердо спать. 2) Крѣпко. А нерці в соборі воду твердо освятили. Заснула, вона на полі твердо. 3) Ясно, опредѣленно, рѣшительно. Слухай мене, — кожу тобі твердо. Твердо сказать — жили вони собі як брат із сестрою. Ум. тверденько, твердесенько. А дівчина тверденько заснула і не чула, як нічка минула.
Шкрябати, -баю, -єш, гл. Скресть, царапать.
Шутий, -а, -е. Не имѣющій одной изъ обыкновенныхъ принадлежностей. а) Безрогій, также съ малыми рогами. «Нема такого діла, щоб я не зробив!» — «А налигай шутого вола за роги.» — «Еге, коли ні за що налигача зачепити.» б) Безухій, безхвостый. шутий собака (безухій); шута корова (безъ хвоста); шутий цап — козелъ безъ бороды. в) — чоловік. Безухій или лишившійся волосъ на головѣ человѣкъ. г) — та цибуля. Лукъ безъ луковицы. Шута цибуля: одні пера, а головки нема. е) шута шия. Обнаженная, не прикрытая воротникомъ шея. У дівчини шута шия. ж) Узоры въ вышивкахъ также называются шуті: особый родъ, отличающійся отъ иного рода, называемаго ріжкаті.
