Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

драниця

Дра́ниця, -ці, ж. Драница, тонкая доска отколотая или отщепленная отъ дерева (употребл. для кровель и пр.). Ум. драни́чка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 440.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДРАНИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДРАНИЦЯ"
Дурні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Глупѣть.
Маю́чий, -а, -е. Состоятельный, зажиточный. Камен. у.
Пекарський, -а, -е. Принадлежащій пекарю.
Пердь меж., выраж. испусканіе вѣтровъ. Чуб. V. 1112.
Підстьобати, -ба́ю, -єш, гл. Подстегать.
Покататися, -таюся, -єшся, гл. Покататься. От, покаталися — привели додому того коня. Рудч. Ск. І. 164.
Присогласити Cм. присоглашати.
Птуц! меж. Крикъ, которымъ гонятъ телятъ. Вх. Лем. 458.
Склепитися Cм. склепатися.
Шарпатися, -паюся, -єшся, гл. Рваться. Потять посадити її на стілець, но молода не дається, кричить і плаче, шарпається, не дається посадити. Грин. III. 508. Як почали коні шарпаться, то й збрую подерли. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДРАНИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.