Ди́вити, -влю, -виш, гл. = Дивувати. Хто дивить, нехай собі так чинить. 
                        
                        
                                                
                          
	Дріма́тися, -ма́ється, гл. безл. Клонить ко сну. Став кунь вороний спотикатися, мені молодому да дріматися.  Дрімається мені. 
                        
                        
                                                
                          Клювак, -ка, ж.
	1) Клювъ. 
	2) Полукруглое большое долото для выдалбливанія древесины внутри колоды. 
	3) Поклеванный плодъ. Огірки клюваки.                         
                        
                                                
                          Латянка, -ки, ж. Одежда съ заплатами. У нас світилка-панянка, у неї сорочка латянка, буяри крали, латали і в світилки прибрали.                         
                        
                                                
                          Похоп, -пу, м. Влеченіе. Нема похопу до роботи.                         
                        
                                                
                          
	Свійський, -а, -е.  Домашній. Кожний свійський птах сусідивсь до людей в солом'яній хатині.  Коли нема диких (качок), то з досади і свійських лущить.  
                        
                        
                                                
                          Скровавити, -влю, -виш, гл. = скрівавити. Ой ти ж мужа, ой ти ж мужа, істребила, всі сінечки скровавила.                         
                        
                                                
                          
	Удушитися, -шу́ся, -шишся, гл. 1) Удушиться, задушиться.  2) Вспотѣть. Дала йому чаю, і він пив, поки вдушився.... і став утираться. 
                        
                        
                                                
                          Халупа, -пи, ж. Лачуга, избенка.  Ум. халупка. Вільно губці в своій халупці.                         
                        
                                                
                          Худібний, -а, -е. 	Состоятельный, зажиточный. Да ще й без худоби вдова, а сам він худібний. Cм. худобний.