Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дрантивий

Дранти́вий, -а, -е. 1) Изорванный, рваный. 2) Дрянной, негодный. Дрантива коновка. Дрантива свита. Дрантиві колеса. Камен. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 440.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДРАНТИВИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДРАНТИВИЙ"
А́вторський, -а, -е. Авторскій. Желех.
Бодро нар. Бодро. Кв.
Варінник, -ка, м. Родъ кухоннаго горшка. Шух. І. 264.
Заквитува́ти, -тую, -єш, гл. = заквитати.
Змовчати, -чу, -чиш, гл. Смолчать. Брат змовчав, тільки по головці дівчину погладив. МВ. І. 12.
Ільмак, ільм'я́к, -ка, м. = ілем. Валк. у. ЗЮЗО. І. 140.
Нагосподарюва́ти, -рю́ю, -єш, гл. Нахозяйничать.
Настановити, -ся. Cм. настановляти, -ся.  
Підданка, -ки, ж. 1) Подданная. 2) Крѣпостная. Ум. підда́ночка. Ой пане, папочку, ведем тобі підданочку. Мет. 235.
Пообмиватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. Обмыться (о многихъ). Пішли до ставка та пообмивалися. Кіевск. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДРАНТИВИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.