Відбігати 2, -гаю, -єш, сов. в. відбігти, -біжу, -жиш, гл. 1) Отбѣгать, отбѣжать. 2) — що. Терять, потерять. Десь шапку відбіг. Чи одбіжить бува люльку в сварці, а грошей на нову кат-ма, — вони.... купували йому. 3) — чого, кого. Чуждаться, оставлять, оставить, покидать, покинуть. Свого батька змалку відбігаю. Ой що кров живую ссали, — власних скарбів одбігали.
Допа́лювати, -люю, -єш, сов. в. допали́ти, -лю́, -лиш, гл. 1) Дожигать, дожечь. 2) Докуривать, докурить.
Криворучка, -ки, об. Человѣкъ съ кривой или увѣчной рукой.
Легкоду́мство, -ва, с. Легкомысліе. Видавати всякі ґазети... ради редакторської наживи з людського недосвіду і легкодумства.
Невправка, -ки, ж. Невозможно справиться съ чѣмъ.
Панахидник, -ка, м. Служащій панихиду. Оце канючить, наче панахидники в проводи.
Попід'їздити, -димо, -дите, гл. Подъѣхать (о многихъ).
Причалити, -ся. Cм. причалювати, -ся.
Стеблистий, -а, -е. Съ большимъ стеблемъ. Широке поле, жито густеє, коренистеє, стеблистеє.
Штурхнути, -хну, -неш, гл. Однокр. отъ штурхати. Дайте нам курку, бо в вікно штурхну.
