Герб, -бу, м. Гербъ. Блищали мідяні позолотисті герби на ридвані. Од Припети й до Синюхи вславили себе Обухи, та й не злотом рабованим, не гонором купованим, не гербами-клейнодами, а своїми пригодами.
Ґонт, -ту, м., ґо́нта и го́нта, -ти, ж. Тесъ, гонтъ. Він у нашому селі церкву новим ґонтом обшив. Дімок стояв, гонтою вбитий.
Заохо́чувати, -чую, -єш, сов. в. заохо́тити, -хо́чу, -тиш, гл. Возбуждать, возбудить желаніе, привлекать, привлечь, поощрять, поощрить. Роздмухували огонь на Україні, заохочуючи благочестивих до Унії. Він, щоб нас удруге заохотити, давав нам на обід баранини і кашу молошну. Ми, старії, тільки поїдемо поле зажати, молодіж заохотити.
Нікчемник, -ка, м. Негодный, ни къ чему неспособный человѣкъ.
Обурювати, -рюю, -єш, сов. в. обурити, -рю, -риш, гл.
1) Обрушивать, обрушить. Аж гидко дивитись на панський двір: штахети обурені, хати облуплені, тини теж повалились. Стола і ослона не було, обурені лавки лежали долі.
2) Возмутить, возбудить негодованіе.
Роспонадитися, -джуся, -дишся, гл. Разлакомиться, повадиться. Діти роспонадилися на солодке. Роспонадився вовк, ше йде.
Спожиток, -тку, м. = споживок. Ворона улітку хоч і що добре запопаде на спожиток, то все кричить «гайно, гайно».
Хибнути, -ну, -неш, гл.
1) Покачнуть, наклонить. Хибнути човен.
2) Наклониться. Хибнув на мене віз.
3) Сплоховать, не удаться. Сей рік жито хибнуло, а ярина добра.
4) Минуть, обойти. То вже її не хибне.
Чоловіцький, -а, -е. 1) Человѣческій.
2) Принадлежащій мужчинѣ; состоящій изъ мужчинъ. Чи буде ж таке сиріцьке, як чоловіцьке. Чоловіцька громада.
Шкіролупець, -пця, м. Облупливающій шкуры. Въ шутливомъ величаніи является эпитетомъ сапожника: Величаєм тя, шевче чоботоробче і шкіролупче.
