Біяк, -ка, м.
1) Большой молотъ, служащій для пробиванія мельничныхъ каменьевъ, для раскалыванья дерева и пр. Біяком дуби в лісі то-що б'ють.
2) = бияк. Ой біяк черешневий, капиця залізна; як мя попер мужик ціпом, аж мі шкура злізла. Ум. біячок. Ув. біячисько.
Метикува́тий, -а, -е. Замысловатый.
Понаділяти, -ля́ю, -єш, гл. То-же, что и наділити, но многихъ. Спасибі матері, усім нас понаділяли.
Поцілуйко, -ка, м. Любящій цѣловаться.
Пошапарувати, -ру́ю, -єш, гл. Побыть экономомъ, ключникомъ.
Прогризати, -за́ю, -єш, сов. в. прогри́зти, -зу́, -зе́ш, гл. Прогрызать, прогрызть. Так не проклята, мишва! Глянь, яку дірку прогризли!
Прорубка, -ки, ж. = ополонка. Біля прорубки стоять білі голубки.
Синячник, -ка, м. Раст. Isatis tinctoria L.
Червонолиций, -а, -е. = червоновидий. Перекупка, як жар червонолиця. І з туману, як кажуть, стала виглядать червонолицяя Діана.
Шелестіти, -щу, -стиш, гл. Шелестѣть, щумѣть. По соломі ходить, та не шелестить. А що в лісі за тихо, тілько листя шелестить. Уліз у чужу солому, та ще й шелестить.
