Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зжалитися
зжати
зжахнутися
зжентичитися
зжерти
зжидовіти
зжиловатіти
зжинати
зжинатися
зжирати
зжити
зжитися
зжовтити
зжовтіти
зжолобити
зжолобитися
зжувати
зжурити
зжуритися
зза
ззаду
ззамолоду
ззивати
ззиратися
ззиркнутися
ззісти
ззувати
зибком
зиз
зизати
зизий
зизоокий
зизуля
зик
зикати
зима
зимарка
зимець
зимки
зимушка
зимушній
зирк!
зиркнути
зирно
зирнути
зиск
зискати
зичити
зичливець
зичливий
зичливість
зичливо
зичний
зично
зі
зібгати
зібгатися
зібрати
зів
зів'яти
зівака
зівати
зівка
зів'янути
зігнати
зігнути
зігріти
зідрати
зіждати
зізвати
зізволити
зізволяти
зізнаватися
зійти
зікратий
зілина
зілленько
зілля
зілляти
зільжити
зільник I
зільник II
зільниця
зільничок
зіма
зімівка
зімівля
зімкнути
зімлість
зімліти
зімненький
зімний
зімник
зімникуватий
зімниця
зімничуватий
зімно 1
зімно 2
зімняк
зімняти
зімнятися
зімовий
зімовик
зімовище
зімовник
зімовчак
зімогрій
зімодра
зімонька
зімський
зімувати
зімуватися
зім'яти
зім'ятися
зіниця
зіновать
зіновка
зінське щеня
зіньківка
зіпа
Бростя, -тя, с. соб. отъ брость. Желех.
Відгнивати, -ва́ю, -єш, сов. в. відгнити, -гнию, -єш, гл. Отгнивать, отгнить.
Гільчастий, -а, -е. = гіллястий Стоїть дуб гілчастий. Мнж. 150. гільчастий скатерть? (вар. дрябчастий, квітчастий). Мил. 129.
Займа́ти, -ма́ю, -єш, сов. в. зайня́ти, заня́ти, -йму́, -меш, гл. 1) Трогать, тронуть. Козак дівку вірно любить, — заняти не сміє. Тим я її не займаю, що сватати маю, тим до неї не горнуся, що слави боюся. Мет. 105. Та гуляє козак Голота, та гуляє, ні города, ні села не займає. ЗОЮР. І. 15. Гайдамаки не займали замкових козаків і козаки їх не займали. ЗОЮР. І. 249. сло́вом займа́ти кого́. Заговаривать съ кѣмъ. Чужі, брате, сестри з дому Божого ідуть, всі як бджілочки гудуть, на хліб, на сіль людей закликають, мене ж, брате, словом не займають, мов в вічі не знають. Макс. (1849) 10. 2) Затрагивать, затронуть, задѣвать, задѣтъ. Хоч той його й ударив, дак сей же попереду заняв. 3) Занимать, занять. Підеш, матюнко, у поле та земного жита жати, та займеш широкую постать. Мет. 224. 4) Захватывать, захватить. Пани ввесь світ заняли. Чуб. III. 417. Полю́, — займаю не тільки бур'ян, да й буряки, і все... так і оголила. Г. Барв. 80. у поло́н заня́ти. Взять въ плѣнъ, захватить въ неволю. Чи її убито, чи в полон занято? Чуб. V. 628. 5) Загонять, загнать (домашнихъ животныхъ). Займи й нашу на пашу, — нехай напасеться. Ном. № 12095. Заняла я коровиці, на росу погнала. Грин. III. 685. Чаще употребляется въ болѣе тѣсномъ значеніи: захвативъ животныхъ на потравѣ, запереть ихъ впредь до выкупа хозяиномъ. Займи скотину і візьми за спаш. Сим. 217. «А ми проса насієм, насієм». — А ми коні пустимо, пустимо. — «А ми коні займемо, займемо». — А ми коні викупим, викупим. Чуб. III. 67. 6) О людяхъ: прогонять, прогнать. Прийшла тут до мене мяться! я як заняв її з двору, дак не знала куди тікати. Полт. г. Як займе з шинку, дак аж спотикаєшся! Г. Барв. 322. 7) О душевныхъ движеніяхъ: трогать, тронуть, затрагивать, затронуть (душу, сердце). Сі приказки займають душу зглибока. Хата, 41. Тихо так усюди, тільки соловейки співають... так душу твою й займає. Г. Барв. 136.
Кривопикий, -а, -е. Съ кривымъ лицомъ, съ кривой рожей. Чуб. VII. 385.
Обужати, -жа́ю, -єш, сов. в. обуди́ти, -джу́, -диш, гл. Будить, разбудить. МВ. (О. 1862. І. 97). Той ще спить. Він обужає його. Чуб. II. 188. Челядку обудити. Гол. І. 84.
Паля 2, -ля́ти, с. = паленя. Ум. палятко. Вх. Лем. 446.
Пацик, паци́к! цюнка-на!, меж. для призыва свиней. Вх. Лем. 447.
Повичернювати, -нюю, -єш, гл. Вычернить (во множествѣ).
Услужливий, -а, -е. Услужливый. Стор. I. 108.
Нас спонсорують: