Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

звага
звагом
звада
звадитися
звадка
звадливий
звадливо
звадник
звадниця
зважати
зважити
зважитися
звакувати
звал
звалашити
звалити
звалище
зваління
зваловитий
звалувати
звалювати
звалюватися
зваляти
звалятися
звандрувати
звання
зварити
зваритися
зваріятіти
зваряльня
зваряти
зватися
зведениця
зведенник
зведенюк
звезти
звеличити 1
звеличити 2
звеличувати
звеліти
звеніти
звенькотіти
звербувати
звергати
звереснути
зверетенитися
зверзти
звертати
звертатися
звертіти
звертітися
зверх
зверхдуба
зверхник
зверхність
зверху
звершити
звеселити
звеселіти
звеселяти
звеселятися
звести
звечеряти
звечора
звечоріти
звивати
звиватися
звивистий
звидити
звидитися
звик
звикання
звикати
звикатися
звиклий
звикнути
звильнути
звинуватити
звинути
звинутися
звиняти
звисати
звисник
звиснути
звисока
звитатися
звити
звитяга
звитяжити
звитяжний
звитяжство
звих
звихатися
звихнути
звич
звичаєвий
звичаєк
звичаїтися
звичай
звичайненький
звичайний
звичайність
звичайно
звичений
звичити
звичитися
звичка
звичме
звичний
звично
звиш
звишки
звід
звідати
звіди
звідки
звідколи
звідник
звідниця
звідніти
Година, -ни, ж. 1) Часъ. Ой сплю годину, сплю і другую, й а вже повертає та на третюю. Гул. Арт. Укр. п. 33. Як ось із неба дощ полився, в годину ввесь пожар залив. Котл. Ен. II. 33. Ой уночі, а з півночі та о третій годині, гей злапали вдовин сина.... Гол. І. 139. В осени дня — година. Ном. № 613. Вік наш — як година. Ном. № 8265. що години. Каждый часъ. Що години треба давати по ложці. Употребляется также въ значеніи: постоянно. Що день, що години питається. Шевч. У Лемковъ години — стѣнные часы. Вх. Лем. 404. 2) Время, пора. Не такий світ, не така година да тепера настала. Мет. 241. Та збудила мене мати в обідню годину. Мет. 20. Не за великий час — за малую годину. Так то, бачу, недовга літ наших година: скоро цвіте, скоро, і в'яне, як у Полі билина. ЗОЮР. І. 318. по малій годині. Немного спустя. Коли по малій годині і він приходить назад, — довго і не барився. Новомоск. у. Заміж іти — не дощову юдину перестояти. Ном. № 8851. Чималу я годину пересиділа, поки вийшла пані. МВ. (О. 1862. ІІІ. 52). Щасливою годиною козак уродився. Мил. 79. досвітня година. Предразсвѣтная пора. Шевч. 233. Лиха година. Плохія, тяжелыя времена. Лиха година настала. лиха година часто употребляется въ значеніи: злой рокъ, злая судьба. Ой лихая година моя! Одцуралась родина моя! Макс. Бий тебе лиха година! Въ этомъ же значеніи употребляется и чорна година. Щоб на тебе прийшла чорна година! Ном. на лихої години. На какого чорта. На лихої години тобі це здалося? при такій годині. Въ такомъ случаѣ. Орла повісить на тичині і при такій годині республіку зробить. Шевч. 582. Часто употребляется тавтологически: час — година. За час за годину милосердному Богу дуту оддав. Н. п. Также: день — година. Як із день-години зчиналися великі война на Україні. АД. II. 3. остатня година. Послѣдній часъ, конецъ жизни. Тепер прийшла на нас остатня година. Впрочемъ остатня година употребляется и просто въ значеніи послѣднее время. В остатню годину йому стало лекше, а то було зовсім погано. 3) Хорошая погода. Як би була година, то треба б сіно гребти, а то дощі та дощі. Также употребляется: добра година — хорошая погода, негарна година — дурная погода. на годині стало. Установилась по года. Лохв. у. 4) година іде. Идетъ дождь. Шух. І. 81. Ум. годинка, годинонька, годиночка.
Дристу́н, -на́, м. 1) Страдающій поносомъ. 2) Раст. Polygonum lapalifolium. Шух. I. 22. Ум. дристуне́ць, дристу́нчик.
Замурави́тися, -влю́ся, -ви́шся, гл. Зарости, покрыться травою. Криниця й замуравилась. Грин. І. 148.
Опалити, -ся. Cм. опаляти, -ся.
Повід, -вода, м. Поводъ. Украдено в мене коня вороного і поводи з зеленого шовку. Чуб. V. 410. Ум. повідець.
Поохабляти, -ля́ю, -єш, гл. Оставить (многихъ). Вх. Уг. 261.
Припиняти, -ня́ю, -єш, сов. в. припинити, -ню́, -ниш, гл. Останавливать, остановить, удержать. Що то воно? батька бити? Треба припинити. НВолын.
Приплинути, -ну, -неш, гл. = приплисти.
Рукомесло, -ла, с. = рукомество. Вже моє рукомесло буряном заросло. Ном. № 10413.
Частуватися, -ту́юся, -єшся, гл. Угощаться, попивать. Сидять пани рядами, частуються медами. Чуб. V. 978. Прийняли його за гостя, почали частуватись. Г. Барв. 198.  
Нас спонсорують: