Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

звага
звагом
звада
звадитися
звадка
звадливий
звадливо
звадник
звадниця
зважати
зважити
зважитися
звакувати
звал
звалашити
звалити
звалище
зваління
зваловитий
звалувати
звалювати
звалюватися
зваляти
звалятися
звандрувати
звання
зварити
зваритися
зваріятіти
зваряльня
зваряти
зватися
зведениця
зведенник
зведенюк
звезти
звеличити 1
звеличити 2
звеличувати
звеліти
звеніти
звенькотіти
звербувати
звергати
звереснути
зверетенитися
зверзти
звертати
звертатися
звертіти
звертітися
зверх
зверхдуба
зверхник
зверхність
зверху
звершити
звеселити
звеселіти
звеселяти
звеселятися
звести
звечеряти
звечора
звечоріти
звивати
звиватися
звивистий
звидити
звидитися
звик
звикання
звикати
звикатися
звиклий
звикнути
звильнути
звинуватити
звинути
звинутися
звиняти
звисати
звисник
звиснути
звисока
звитатися
звити
звитяга
звитяжити
звитяжний
звитяжство
звих
звихатися
звихнути
звич
звичаєвий
звичаєк
звичаїтися
звичай
звичайненький
звичайний
звичайність
звичайно
звичений
звичити
звичитися
звичка
звичме
звичний
звично
звиш
звишки
звід
звідати
звіди
звідки
звідколи
звідник
звідниця
звідніти
Гарнюк, -ка, м. Красавецъ. Аф. 356.
Жури́на, -ни, ж. = жур. У селянина борщу нема, а в міщанина з перцем журина. Чуб. ІІІ. 472.
Надуко́ла нар. = надокола. Я засадила садом-виноградом надукола увесь двір. Чуб. V. 419.
Особше нар. Въ особенности. Мнж. 188.
Підтитарний, -ного, м. Церковный подстароста. Зміев. у.
Повідгнивати, -ва́ю, -єш, гл. Отгнить (во множествѣ). Як поморозив ноги та як зачали вони гнисти, так і пальці повідгнивали. Черниг. у.
Сваріння, -ня, с. = свар. Ум. сваріннячко. А я батенька не боюся, ні сваріннячка його. МУЕ. III. 139.
Сукенце, -ця, с. Ум. отъ сукно.
Тротовина, -ни, ж. Опилки древесныя. Вх. Лем. 475. Cм. трина.
Хороба, -би, ж. = хвороба. Ніякою хоробою не будеш хорувати. Грин. II. 32. Здоровий хороби сподівайся. Ном. № 8147.
Нас спонсорують: