Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

завіскритися
завісок
завістити
завісь
завіт
завітальник
завітання
завітати
завітритися
завітування
завітувати
завіть
завіхолитися
завіхтирити
завічати
завічно
завішальник
завішати
завішувати
завішуватися
за-віщо?
завіякуватий
завіяти
завкривдно
завкридно
завладати
завладіти
завліканий
завляги
завмерти
завовтузитися
завод
заводити
заводитися
заводійка
заводня
заводський
заводця
заводь
завозити
завозити 2
завозитися
завозянин
завоїстий
завойовник
завойовничий
завойовувати
заволання
заволати
заволікання
заволікати
заволікатися
заволікування
заволічка
заволока
заволоком
заволокти
заволончати
заволоть
заволочити
заволочування
заволочувати
завонитися
завоняти
завора
заворити
заворіння
заворітниця
заворітній
заворіття
заворкотати
заворожити
заворот
заворотень
заворотич
завороть
заворсити
заворситися
заворуха
заворушити
заворушитися
заворчати
завощити
завоювання
завоювати
завперше
завсегда
завсігда
завсігди
завсіди
завсідний
завсюди
завтовш
завтовшки
завторувати
завтра
завузлити
завушниці
завчас
завчасний
завчасто
завчасу
завчати
завше
завшир
зав'язати
зав'язка
зав'язник
зав'язнути
зав'язок
зав'язочка
зав'язти
зав'язування
зав'язувати
зав'язуватися
зав'ялий
зав'ялити
зав'янути
зав'яти
зага
Заскоро́дити Cм. заскороджувати.
Каплавухий, -а, -е. = капловухий. Чи ба який капловухім! Полт. г.
Нагосподарюва́ти, -рю́ю, -єш, гл. Нахозяйничать.
Ночлігування, -ня, с. 1) Пребываніе на ночлегѣ. Товариш огледів у корчмі хатину про наше ночлігування. Г. Барв. 20. 2) Ночная пастьба скота.
Підчикрижити, -жу, -жиш, гл. Подрѣзать коротко.  
Покорчити, -чить, гл. безл. Покорчить. Щоб тобі руки покорчило. Ном. № 3719.
Поторсати, -саю, -єш, гл. Подергать, потрясти; взять за грудь и встряхнуть. Поторсав жінку, а вона й скинула дитину. Канев. у.
Приломок, -мка, м. Восчина, прилѣпленная въ ульѣ, назначенномъ для поселенія роя. Конотоп. у.
Спопеліти, -лію, -єш, гл. Обратиться въ пепелъ, истлѣть. Бодай стадо виздихало, бодай кужель спопеліла, бодай дитя скаменіло. Гол. І. 43.
Черкес, -са, м. 1) Черкесъ. Грин. III. 603. І всі черкеси в табуни летучих коней попускали. Мкр. Г. 30. 2) = чемериця, Veratrum album L. Мил. М. 106.
Нас спонсорують: