Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

заситарити
заситити
засититися
засихати
засичати
засияти
засіб
засібний
засібно
засів
засівальник
засівати
засіватися
засідатель
засідательський
засідати
засіди
засідлати
засідок
засік
засікати
засілля
засінок
засіпати
засіпатися
засіріти
засіркувати
засісти
засічи
засіяти
заскаба
заскабити
заскаблювати
заскавучати
заскакати
заскакувати
заскалити
заскалка
заскалля
заскаратися
заскаржити
заскварчати
заскепити
заскиглити
заскімлити
заскіпати
засклепити
засклити
заскліти
заскорбити
заскороджувати
заскородити
заскреготати
заскреготіти
заскрипіти
заскубати
заскубувати
заскучати
заслабіти
заслабнути
заслабти
заславлений
засланець
заслання
засластьонити
засластьонитися
заслати I
заслати II
заслебезувати
заслинити
заслинювати
заслинюватися
заслідити
заслінка
засліпити
засліпляти
засліплятися
заслона
заслонити
заслонка
заслоняти
заслонятися
заслуга
заслуженина
заслуженник
заслуженька
заслужина
заслужити
заслужувати
заслужчина
заслухатися
заслухуватися
засльозити
засльозитися
засльотитися
засмагнути
засмажити
засмажка
засмажувати
засмакувати
засмалити
засмальцьовувати
засмалювати
засмалюватися
засмачити
засмердіти
засмердітися
засмикати
засмикувати
засмітити
засмічувати
засмішити
засміяти
засміятися
засмоктаний
засмоктати
засмоктувати
засмоктуватися
засмолити
засмолювати
Варт, вартий, -а, -е. Стоющій; стоить. Не варт і річі. Ном. № 6551. Не варт і печеної цибулі. Ном. № 7605. Пусти його, не варт він того. Шевч. 319. Рублів з п'ять варт. Грин. II. 60.
Дрижени́на, -ни, ж. = дриженець. Желех.
Зви́чно нар. 1) Привычно. 2) Обычно, въ обычаѣ. К. ЦН. 301.
Назаумі́ру нар. = назавміру. МВ. ІІ. 80.
Нелюб, -ба, м. Нелюбимый мужчина, немилый. Хоче мене мати за нелюба дати. Н. п. Ум. нелюбонько, нелюбочко. Грин. III. 329.
Обіждати, -да́ю, -єш, гл. = обіжати. Г. Барв. 439. МВ. (О. 1862. III. 36). Тяжкий гріх обіждати і всякого чоловіка не то що сироту. Кв. І. 188.
Охрещати, -ща́ю, -єш, сов. в. охрести́ти, -щу́, -стиш, гл. Крестить, окрестить. Що Іван Хреститель воду охрещав. Грин. III. 5. Та ввечері охрестили і Марком назвали. Шевч.
Повицуплювати, -люю, -єш, гл. Вытащить (во множествѣ).
Спіліти, -лію, -єш, гл. Созрѣвать, дѣлаться спѣлымъ. Як почина ожина спіліть, то червона, а як приспіє, — чорна. Черк. у.  
Стидний, -а, -е. = стидкий. Стидна пісня.
Нас спонсорують: