Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

заситарити
заситити
засититися
засихати
засичати
засияти
засіб
засібний
засібно
засів
засівальник
засівати
засіватися
засідатель
засідательський
засідати
засіди
засідлати
засідок
засік
засікати
засілля
засінок
засіпати
засіпатися
засіріти
засіркувати
засісти
засічи
засіяти
заскаба
заскабити
заскаблювати
заскавучати
заскакати
заскакувати
заскалити
заскалка
заскалля
заскаратися
заскаржити
заскварчати
заскепити
заскиглити
заскімлити
заскіпати
засклепити
засклити
заскліти
заскорбити
заскороджувати
заскородити
заскреготати
заскреготіти
заскрипіти
заскубати
заскубувати
заскучати
заслабіти
заслабнути
заслабти
заславлений
засланець
заслання
засластьонити
засластьонитися
заслати I
заслати II
заслебезувати
заслинити
заслинювати
заслинюватися
заслідити
заслінка
засліпити
засліпляти
засліплятися
заслона
заслонити
заслонка
заслоняти
заслонятися
заслуга
заслуженина
заслуженник
заслуженька
заслужина
заслужити
заслужувати
заслужчина
заслухатися
заслухуватися
засльозити
засльозитися
засльотитися
засмагнути
засмажити
засмажка
засмажувати
засмакувати
засмалити
засмальцьовувати
засмалювати
засмалюватися
засмачити
засмердіти
засмердітися
засмикати
засмикувати
засмітити
засмічувати
засмішити
засміяти
засміятися
засмоктаний
засмоктати
засмоктувати
засмоктуватися
засмолити
засмолювати
Гинути, -ну, -неш, гл. Погибать, умирать; о скотинѣ: дохнуть, пропадать, исчезать. Без гетьмана військо гине. Ном. №751. Москаль любить жартуючи, жартуючи кине, піде в свою Московщину, а дівчина гине. Шевч. 65. Тисячами гинуть голоднії люде. Шевч. 331. Дурно тільки слова твої гинуть. МВ. ІІ. 62.
Дя́дик, -ка, м. Отецъ. Гол. I. 198. Ум. дя́дичок. Желех.
Загарцюва́тися, -цю́юся, -єшся, гл. Устать, гарцуя.
Зломити, -млю, -миш, гл. 1) Сломать, сломить. Із дерева сього зломити ти мусиш гільку хоть одну. Котл. Ен. III. 19. Ой зломлю я і стопчу я рожу з калиною. Мет. 96. Ми перстенчик зломимо, тобі жони не дамо. Чуб. III. 70. Прудко гонить, голову зломить. Ном. № 5572. 2) Нарушить. Не зломлю... закону. Г. Барв. 95.
Край, краю, м. 1) Край, конецъ. Суне, суне той кухлик аж на край столу, — поки впав і розбився. Харьк. До краю одежі його приторкнулись. Єв. Мр. VI. 56. Нема краю тихому Дунаю. Мет. 14. Уразив він моє серце в самий край. КС. 1882. X. 37. од краю до краю. Изъ конца въ конецъ. Тому доля запродала од краю до краю, а другому оставила те, де заховають. Шевч. 75. 2) Конецъ, окончаніе. Він отто переговорив та й край, більш нічого й не промовив. Екатер. г. Край уже! більше не хочу сьогодня робити. Харьк. Оце ж моєму наймитуванню край. Полт. до краю. Окончательно. Він і перш був ледащо, а як прийшов з війська, то вже до краю розлайдачився. Подольск. краю, до краю доводити. Оканчивать, приводить къ концу. Треба краю доводити, коли й де вінчати, та й весілля. Шевч. 107. Та доведу вже до краю, доведу — спочину. Шевч. 206. 3) Бортъ (судна). Мнж. 179. 4) Берегъ. На широкім Дунаю, недалеко від краю козак потопає. Гол. І. 115. 5) Сторона. Ой ходімо, товаришу, да на той край помалу. Мет. 85. 6) Край, страна, область. Ой визволи, Боже, нас всіх бідних невольників з тяжкої неволі, з віри бусурменської на ясні зорі, на тихі води, у край веселий. ЗОЮР. І. 214. Тяжко-важко умірати у чужому краю. Шевч. рідний край. Родина, отечество. От і виходили з Запорожжя один за одним гетьмани козацькі... супротив ворогів рідного краю. К. ЧР. 11. Треба рятувати рідний край. Стор. МПр. 57. 7) Кусокъ (хлѣба). Як хліба край, то й під вербою рай. Посл. 8) Употребленное какъ нарѣчіе: а) Очень, крайне. Тут край треба грошей, а їх нема. Волч. у. Мені край треба продати корову, а инчу купити. Волч. у. б) На концѣ, на краю. Довго вони на могилі край села стояли. Макс. А думка край світу на хмарі гуля. Шевч. в) Возлѣ, около, при, надъ. Котору дитину любила-кохала, — край себе не маю. Макс. Наплакала карі очі, край козака стоя. Н. п. Тільки край мого серденька як гадина в'ється. Грин. III. 220. По діброві вітер віє, гуляє по полю, край дороги гне тополю. Шевч. Надибав дівчину край долини. Гол. I. 120. Моя хата край води. Н. п. Ум. краєчок, крайок. З краєчку рожево зорялося од схід сонця. МВ. ІІ. 188.
Охотник, -ка, м. 1) Доброволець, волонтеръ. 2) Охотникъ. Раз у-осени пан поїхав на лови; з ним багато було охотників. Рудч. Ск. II. 75.
Пекати, -каю, -єш, гл. Отстранять кого-либо, говоря пек. А то що такого! — каже бідак та пекає: «пек, осина!» Гн.
Понявчати, -чу́, -чи́ш, гл. = понявкати.
Розгайнувати, -ную, -єш, гл. Привести въ безпорядокъ. У нас у хаті розгайновано було, а тут батюшка з хрестом у хату. Водч. у.
Тамешній, -я, -є. Тамошній. Познавши його тамешні люде, послали по всій тій околиці і приводили до нього всіх недужих. Єв. Мт. XIV. 35.
Нас спонсорують: