Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

заситарити
заситити
засититися
засихати
засичати
засияти
засіб
засібний
засібно
засів
засівальник
засівати
засіватися
засідатель
засідательський
засідати
засіди
засідлати
засідок
засік
засікати
засілля
засінок
засіпати
засіпатися
засіріти
засіркувати
засісти
засічи
засіяти
заскаба
заскабити
заскаблювати
заскавучати
заскакати
заскакувати
заскалити
заскалка
заскалля
заскаратися
заскаржити
заскварчати
заскепити
заскиглити
заскімлити
заскіпати
засклепити
засклити
заскліти
заскорбити
заскороджувати
заскородити
заскреготати
заскреготіти
заскрипіти
заскубати
заскубувати
заскучати
заслабіти
заслабнути
заслабти
заславлений
засланець
заслання
засластьонити
засластьонитися
заслати I
заслати II
заслебезувати
заслинити
заслинювати
заслинюватися
заслідити
заслінка
засліпити
засліпляти
засліплятися
заслона
заслонити
заслонка
заслоняти
заслонятися
заслуга
заслуженина
заслуженник
заслуженька
заслужина
заслужити
заслужувати
заслужчина
заслухатися
заслухуватися
засльозити
засльозитися
засльотитися
засмагнути
засмажити
засмажка
засмажувати
засмакувати
засмалити
засмальцьовувати
засмалювати
засмалюватися
засмачити
засмердіти
засмердітися
засмикати
засмикувати
засмітити
засмічувати
засмішити
засміяти
засміятися
засмоктаний
засмоктати
засмоктувати
засмоктуватися
засмолити
засмолювати
Білітися, -ліюся, -єшся, гл. = біліти. Уже в мого Іванечка і своя хатка кінець села біліється. Федьк.
Вудило, -ла, с. = вудлище. Желех.
Заме́тина, -ни, ж. Отдѣльное бревно въ заметі 2.
Красти, краду, -деш, гл. Красть, воровать. Телят боїться, а волів краде. Ном. № 3034.
Муче́ння, -ня, с. 1) Мученіе. 2) — боже. Страсти Господни. Одну пісню о Божім рождению, другу — о Божім мученню. Гол.
Нажаха́тися, -ха́юся, -єшся, гл. Набраться страха.
Оситній, -я, -є. Достаточно давній. Оситня пора сватати, а й досі не побрались. Лебед. у.
Повидавати, -даю́, -єш, гл. Выдать (многихъ). Чимало дочок повидавав уже заміж. Левиц. Пов. 26.
Тяжкий, -а, -е. 1) Тяжелый. Тяжке колесо. Левиц. І. 2) Трудный. Тяжкі часи. Стор. МПр. 59. 3) Сильный, большой, великій. Лихо тяжке. Шевч. Тяжке нарікання. Єв. Мт. II. 18. Ум. тяженький.
Узяти, візьму, -меш, гл. 1) Взять. Верни моє, візьми своє. Ном. № 273. Взяла коня за гнуздечку. Мет. 74. Як оке мені, козаченьку, раненько ходити? Як візьмеш ти за рученьку, не мусим пустити. Мет. 83. Візьмем її додому, нехай вона у нас живе. Рудч. Ск. II. 32. А із школи його взявши, коня купила. Шевч. 135. бог його взяв. Онъ умеръ. нехай його лихий візьме. Чортъ бы его взялъ. Шевч. 79. 2) Достать, добыть, взять. Ми народ не вольний — де нам взяти. Ном. № 1310. 3) Получить. взяти в шкуру. Быть побитымъ, получить порку. Виграв батько справу: взяв у шкуру і додому пішов. Чуб. 1. 231. 4) Надѣть. Треба сорочку білу взяти. Г. Барв. 441. І як прийшов до хати, та взяв білу сорочку та і вмер. Драг. 4. 5) Взять, приняться, начать, пуститься, стать. Виймив шабельку, взяв калину рубати. О. 1862. IV. 27. Як узяв він їхати. Тоді він взяв та горобців наслав. Рудч. Ск. І. 82. Взяла дівчина білі руки ламати. Лукаш. 128. 6)кого́ (за себе). Жениться на комъ. Люблю я дівчину, треба її взяти. Мет. 47. Як заслужиш пару волів і ясну оружину, — яку схочеш, таку й возьмеш молоду дівчину. Мет. 42. Яка з тебе хазяйка буде? Та тебе ніхто не візьме за себе. Стор. І. 9. Візьмеш мене за жінку. Рудч. Ск. I. 145. 7) Охватывать. Юнону взяв великий жах. Котл. Кн. Взяла мене журба й туга: зосталася я без друга. Грин. III. 676. узяли його думки та гадки. Сильно онъ задумался. ЗОЮР. І. 118. 8)го́ру. Взять верхъ, побѣдить. 9)жаром. Бросить въ жаръ. Пропасниця вже морозом перетрусила та взяла жаром. Черномор. 10)за ні за-що. Ни во что поставить, пренебречь. Взяли сиротину люде за ні за що, люде говорять: «сирота ледащо». Грин. III. 409. 11)на зуби. Бранить. Питався чорт баби: що о Бозі говорять люде? Славлять, величають! А що о мені? Якось вас дуже на зуби взяли. Ном. № 198. 12)натуру. Усвоить привычку. 13)ненависть на ко́го. Возненавидѣть кого. Яке моє життє буде? Та й її, як я візьму на неї ненавість. Г. Барв. 201. 14)свою волю. Дѣлать по своему, какъ себѣ угодно, что хотѣть, то и дѣлать. Ой що узяв Дніпр та свою волю: свої бережечки промиває, а лиманські коси засипав. Грин. III. 592. 15)у залі́за, у кайдани. Заковать въ цѣпи, въ кандалы. 16)у ясирь. Взять въ плѣнъ. Стор. II. 58. 17)шлюб. Обвѣнчаться. Чуб. II. 82, 83. Я з Києва повернуся, та й візьму шлюб з тобою. Мет. 106. Пішли до церкви і взяли шлюб. Чуб.
Нас спонсорують: