Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

задирак
задирака
задиракуватий
задирати
задиратися
задирга
задиркуватий
задирливий
задирчастий
задих
задиханий
задихатися 1
задихатися 2
задихливий
задишливий
задівати
задіватися
заділитися
заділувати
задіти 2
задіяний
задки
задкувати
задля
задлятися
задмухати
заднити
задниця
задній
задніпров'я
задніпрянець
задніпрянський
заднянка
задобід
задобіддя
задобідній
задобре
задовбати
задовбувати
задовжатися
задовжитися
задовіл
задоволення
задовольнити
задовольняти
задоїти
задок
задосить
задощитися
задрати
задратувати
задриґати
задристати
задристатися
задріботіти
задріжати
задрімати
задріматися
задрімнути
задріпа
задріпанець
задріпаний
задріпанка
задріпати
задріпувати
задріпуватися
задробити
задрочитися
задруге
задрьопаний
задубити
задубіти
задублювати
задублюватися
задубти
задувати
задувка
задудніти
задум
задума
задуманий
задуманість
задумати
задумливий
задумувати
задумуватися
задумшливий
задунайський
задурити
задуркати
задурювати
задути
задутий
задутися
задуха
задушити
задушитися
задушний
задушник
задушниця
задуявка
задьор
задьорний
задякувати
заєдно
заєць зайця
заєчка
зажадати
зажаліти
зажалкувати
зажарити
зажарітися
зажартий
зажартість
зажартувати
зажати
зажахтіти
зажвакати
заждати
зажевріти
Душогу́бник, -ка, м. 1) = душогубець. 2) Душу погубляющій. (Сатана) душогубник. К. ПС. 75.
Заку́туватися, -туюся, -єшся, сов. в. заку́татися, -таюся, -єшся, гл. Закутываться, закутаться.  
Летю́чий, -а, -е. Летающій, летучій. Левиц. І. 226. З пистолю кулею летючу птицю б'є. Стор. II. 222. Се летючий горобець. Н. Вол. у. Це летюча птиця, а це піша. Черк. у.
Ло́два, -ви, ж. Доска. Спит на голих лодвах. Вх. Зн. 33. Ослін, зроблений з лодвів. Шух. І. 97, 95.
Надри́ґа́тися, -ґа́юся, -єшся, гл. Надергаться, наболтаться ногами. Як повісили запорожці жида, то він надриґався, поки одубів.
Напроти́ти, -рочу́, -ти́ш, гл. Напречь. Cм. напрутити 1. Дикий кабан зімою риє землю — рило в його м'ягке, а він його так напротить, що риє краще, як лопаткою. Терск. об.
Порозліплювати, -люю, -єш, гл. Разлѣпить слипшееся (во множествѣ).
Розчіплювати, -люю, -єш, сов. в. розчепи́ти, -плю, -пиш, гл. 1) Расцѣплять, расцѣпить. Зачепила гаплик за гаплик, а тепер ніяк не розчеплю. Харьк. 2) Разнимать, разнять. Як дав же він мені молотьби, так і зуби розчіплювали. Г. Барв. 289.
Свитина, -ни, ж. = свита. Гол. Од. 44. Шапка чорна, шапка чорна, а свитина біла. Мет. 38. Ум. свитинка, свитиночка. У латаній свитиночці, на плечах торбина, в руці ціпок.... Шевч. 79.
Село, -ла́, с. Село, деревня. То гуляє козак Голота, погуляє, ні города, ні села не займає. ЗОЮР. Ум. се́лечко, сельце. Через наше сельце везено деревце. Чуб. III. 139. Ой дано ж єму та три селечка. АД. І. 149.  
Нас спонсорують: