Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

задирак
задирака
задиракуватий
задирати
задиратися
задирга
задиркуватий
задирливий
задирчастий
задих
задиханий
задихатися 1
задихатися 2
задихливий
задишливий
задівати
задіватися
заділитися
заділувати
задіти 2
задіяний
задки
задкувати
задля
задлятися
задмухати
заднити
задниця
задній
задніпров'я
задніпрянець
задніпрянський
заднянка
задобід
задобіддя
задобідній
задобре
задовбати
задовбувати
задовжатися
задовжитися
задовіл
задоволення
задовольнити
задовольняти
задоїти
задок
задосить
задощитися
задрати
задратувати
задриґати
задристати
задристатися
задріботіти
задріжати
задрімати
задріматися
задрімнути
задріпа
задріпанець
задріпаний
задріпанка
задріпати
задріпувати
задріпуватися
задробити
задрочитися
задруге
задрьопаний
задубити
задубіти
задублювати
задублюватися
задубти
задувати
задувка
задудніти
задум
задума
задуманий
задуманість
задумати
задумливий
задумувати
задумуватися
задумшливий
задунайський
задурити
задуркати
задурювати
задути
задутий
задутися
задуха
задушити
задушитися
задушний
задушник
задушниця
задуявка
задьор
задьорний
задякувати
заєдно
заєць зайця
заєчка
зажадати
зажаліти
зажалкувати
зажарити
зажарітися
зажартий
зажартість
зажартувати
зажати
зажахтіти
зажвакати
заждати
зажевріти
Вирихтувати, -тую, -єш, гл. Направить, навести, нацѣлить.
За́молоду нар. Въ молодости. Вони замолоду услужали людім, а тепер, звісно, постаріли, немочні тепер стали. Екатер. у. Чи ти хочеш замолоду м'ясо їсти, чи на старість кістки гризти? Рудч. Ск. І. 162. Не дав їм Бог замолоду діток. Г. Барв. 188.
Натроюдити, -джу, -диш, гл. Наговорить неправды или съ цѣлью настроить извѣстнымъ образомъ. Вона йому натроюдила шо знала. Брехала, брехала, та вже й нікуди. Миргор. у. Слов. Д. Эварн. Cм. натруюдити.
Натуркування, -ня, с. Наущенія, наговоры.
Попідводити, -джу, -диш, гл. То-же, что и підвести, но во множествѣ. Вона її (піч) попідводила, помастила, опрятала. Чуб. II. 67.
Прислуга, -ги, ж. Услуга.
Прохолонути Cм. прохолоняти.
Спуск, -ку, м. Случка животныхъ. О. 1862. V. Кух. 32.
Тропа, -пи, ж. Стезя, путь, направленіе слѣдовъ. Тропа моя по всьому світу. Г. Барв. 179. Пішов собі чоловік шию тропою, що росказала жінка. Мир. ХРВ. 12. Тропою вашою йшов я. Черк. у. вхопити тропи, набігти тропи. Найти дорогу, попасть на дорогу, сообразить, смекнуть. Як би мені вхопити тієї тропи, де щастя. Г. Барв. 411. Не вхопила тропи, куди йти. Мир. ХРВ. 389. Пливу по широкому морю, як човен без весельця і не набіжу тропи. Г. Барв. 300. у тропі, тропою. Слѣдомъ. Повернувся незабаром, а за їм у тропі лікарь прибіг. МВ. (О. 1862. І. 102). Ми їхали у тропі за тобою. Сторож тропою за ним, та й бачив, що бочонок схований був у погребі. Екатер. у. Ум. тро́пка. Мет. 293.
Учикрижити, -жу, -жиш, гл. Обрѣзать; отрѣзать.
Нас спонсорують: