Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

завертка
завершати
заверюха
заверяйка
завеселитися
завести
завечеріти
завечоріти
завештатися
завжде
завжденний
завжди
завждішній
завздалегідь
завздовж
завзятий
завзятися
завзятість
завзято
завзяток
завзяття
завивайка
завивайлечко
завивайло
завивання I
завивання II
завивати I
завивати II
завиватися
завивка
завида
завидити
завидіти
завидка
завидки
завидливий
завидна
завидний
завидник
завидниця
завидно
завидощі
завидувати
завидущий
завидько
завидющий
завикати
завилювання
завилювати
завиляти
завина
завинитель
завинити
завиніння
завиноватитися
завиноватіти
завинперитися
завинувати
завинути
завинутися
завинятко
завиритися
зависати
зависка
завискотіти
зависливий
зависнути
зависти
зависть
завитання
завитати
завити I
завити II
завитка
завиття
завихіль
завихоритися
завихрити
завихтуритися
завичити
завичка
завищати
завівати
завід
завідати
завідка
завідній
завідня
завідомити
завідомляти
завідування
завідувати
завідця
завідь
завідьмувати
завіжкати
завіз
завізненько
завізний
завізник
завізно
завій
завійка
завійна
завійниця
завійтуватися
завікувати
завількуватий
завірити
завірки
завірчування
завірчувати
завірчуватися
завірюха
завірюшливий
завіряти
завіс
завіса
завісити
завіска
Говорити, -рю, -риш, гл. 1) Говорить. Говорив би, та рот замазаний, — нельзя ничего говорить. Ном. № 3585. Говорить богато, та все чорт зна що. Посл. Говорить — як у рот кладе — такъ понятно. Ном. № 12903. Говорить — як з письма бере, — такъ умно и складно. Ном. № 12904. Говорить — як неживий, як спить, як три дні хліба не їв, — такъ вяло. Ном. № 12925—12928. Говорить, як з бочки, — грубымъ басомъ. Ном. № 12889. 2) Разговаривать. Та про волю нишком в полі з вітрами говорять. Шевч. Чом до мене не говориш, моє миле серце? Мет. 64.
Гусако́вий, -а, -е. Относящійся, принадлежащій гусак 1. Гусакове пір'я.
Ді́ви́ще, -щі, ж. = Дівчище. Желех.
Кляк, -ка, м. 1) Заломъ на деревѣ, камышѣ, стебляхъ хлѣба, дѣлаемый обыкновенно съ цѣлью обозначить нужное; зарубка на деревѣ съ той-же цѣлью. 2) Межевой знакъ, состоящій въ обозначенномъ чѣмъ-либо (обыкновенно — зарубами, а иногда просто заломомъ) деревѣ или граничномъ столбѣ. К. ЧР. 424. Оборе плугом, обнесе копцями, ровом обкопає, або огряничить кляками (землю) К. ЧР. 199. 8) Во внѣшнемъ колесѣ водяной мельницы каждый изъ двухъ деревянныхъ круговъ, ограничивающихъ колесо и связывающихъ лопатки. Черниг. у. 4) Ледяная сосулька. 5) Родъ дѣтской игры. Ив. 22.  
Кожанок, -нка́, м. Родъ кожанаго короткаго полушубка, родъ кожаной куртки. Найстаріший кожушок був у Тупотуна. Він звав його кожанком. Г. Барв. 304.
Обгороджувати, -джую, -єш, сов. в. обгороди́ти, -джу́, -диш, гл. Огораживать, огородить, загораживать, загородить, обвести, окружить. Чоловік виноградник обгородив тином. Єв. Мр. XII. 1. Двір дошками обгорожений. Рудч. Ск. Мати Марусеньку родила, місяцем обгородила. Лукаш. 97.
Онуча, -чі, ж. 1) Онуча, портянка. Чуб. VII. 419. Хвалилися гайдамаки під Умань ідучи: будем драти, панове молодці, з китайки онучі. Н. п. 2) Хлопокъ снѣгу. Сніг летить онучами. Вх. Лем. 444. Ум. онучка, онучечка. Ми тут вам не надокучимо: онучечки пересушимо. Грин. III. 430.
Процокотіти, -кочу, -тиш, гл. = процокотати.
Робачок, -чка, м. Ум. отъ робак.
Укарання, -ня, с. Наказаніе. Ні я Бога прогнівила, жила-м справедливе, всякі його укарання зносила, терпіла. Гол. І. 361.  
Нас спонсорують: