Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зазувати
зазувистий
зазуленька
зазулька
зазуля
заіржавіти
заіржати
заіскрити
заіскритися
заїдання
заїдати
заїдатися
заїди
заїдки
заїдливий
заїдня
заїжджати
заїжджий
заїжка
заїзд
заїздити
заїздити 2
заїздний
заїка
заїкатися
заїкуватий
заїнько
заїхати
заїчище
заїчка
зайвий
зайвина
зайво
зайворонок
зайда
зайдей
зайдений
зайдея
зайдиголова
зайдикати
зайдисвіт
зайдочка
займання
займанщина
займань
займати
займатися
займина
займити
займище
зайняти
зайолзаний
зайолозити
зайом
зайти
зайців
зайча
зайчатина
зайчачий
зайченя
зайчик
зайчиха
зайчиця
зайчичок
зайшлий
зак
закабли
закаблук
закаблучити
закаблучувати
закавраш
закавчати
закав'ядити
закадити
заказ
заказаний
заказати
заказник
заказувати
закайок
закакати
закал
закаламутити
закаламучувати
закалатати
закалець
закалічити
закалічіти
закальок
закалюжений
закаляти
закамарок
закаменити
закаменіти
закандзюбитися
закандзюблюватися
заканудити
заканючити
закапати
закапелок
закарбувати
закарваш
закарлюка
закарлючистий
закарлючити
закарлючка
закарлючувати
закарлючуватися
закасати
закастрити
закасувати
закасувати 2
закасуватися
закатний
закатований
закатувати
закахикати
закахкати
закацубнути
закацюбнути
Зіте́рти, -тру, -треш, гл. Стереть.
Кешеня, -ні, ж. = кишеня.
Льодо́к, -дку, м. Ум. отъ льод.
Нерозвитний, -а, -е. Не развившійся, не распустившійся. Іно жаль мені на отця свого: оженив мене малолітнього, нерозумного, нерозвитного. Грин. III. 335.
Пітник, -ка, м. 1) Потникъ. Черк. у. О. 1862. V. 103. 2) Часть хомута: войлочная подкладка на шеѣ лошади. Вас. 159.
Помірок I, -рку, м. = і. Помір. Як коли, до воно (небо) розчиняється, тілько на яку небудь оказію: на войну, або на помірок, або на голод. Чуб. І. 2.
Потелижитися, -жуся, -жишся, гл. Побрести, потащиться. Потелижився у ліс. Полт. у.
Похвоськати, -каю, -єш, гл. Постегать (прутомъ, кнутомъ).
Хуртеча, -чі, ж. = хурта = хуртовина 1. На дворі було хуртеча та метелиця мете. Щог. В. 135. На дворі мете хуртеча, ліпе сніг в вікно. Щог. Сл. 100.
Шарпати, -паю, -єш, гл. Рвать, разрывать, терзать, дергать. Нащо ти сито так шарпаєш? Канев. у. Тягала його за руки, шарпала за одежу. Левиц. І. 1. 343.
Нас спонсорують: