Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

запишнитися
запишніти
запищати
запідпідьомкати
запізвати
запізнавати
запізнаватися
запізнитися
запікана
запікати
запікатися
запіклуватися
запіл
запілка
запілля
запілок
запільчина
запінити
запінитися
запіперечитися
запір
запірати
запіратися
запісоч
запісяти
запіти
запітнілий
запітніти
запічкуритися
запічний
запічок
запішва
запіячити
запко
заплав
заплава
заплавець
заплазувати
заплазуватися
заплакати
заплакатися
заплакнути
заплата
заплатити
заплатно
заплекатися
заплентати
заплентатися
заплескати
заплести
заплеухи
запливанець
запливати
заплигати
заплід
запліскувати
запліснявий
запліснявіти
заплітання
заплітати
заплітатися
заплітка
запліття
заплітувати
заплішечка
заплішити
заплішка
заплішування
заплішувати 1
заплішувати 2
заплоджувати
заплутати
заплутувати
заплутуватися
запльовувати
заплювиця
заплюскати
заплюснути
заплющити
заплющувати
заплющуватися
заплямити
заплямитися
заплямкати
запно
запнути
запобігати 2
заповзати
заповзати 2
заповзатися
заповідання
заповідати
заповідь
заповісти
заповіт
заповітрити
заповітритися
заповнити
заповняти
запоганити
запоганювати
заподіти
заподіяти
запозавчора
запозивати
запозиватися
запозичити
запоїни
запоїти
запола
заполіскувати
заполітити
заполовіти
заполонити
заполоскати
заполоти
заполоха
заполоч
заполочний
запомагання
Безматок, -тка, м. = безматень.
Бігці нар. = бігцем. В бігці бічи. Быстро бѣжать. Желех.
Завину́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. 1) = завитися 2. 2) О цвѣтахъ: свертываться, складывать лепестки. Завинулась калинонька, та й не роспускає. Рудан. І. 15.
Комфорт, -ту, м. Комфортъ. Занедбавши свої прості звичаї, вкинулись у той комфорт. К. (О. 1861. І. 317).
Ле́лечко. Cм. леле 2.
Повнобокий, -а, -е. Съ выпуклыми боками. І все те (товар), знаєте, викохане таке, повнобоке. Сим. 211.
Пустельник, -ка, м. Пустынникъ, отшельникъ. Стор. МПр. 39. Гн. II. 94.
Росхристатися, -таюся, -єшся, гл. Разстегнуться на груди. Росхристались та й ходить усюде. Сорочка росхристалась. Кв. II. 127.
Торохта, -ти, ж. Сплетни. Я віри не діймав, як люде про неї торохту пустили. Г. Барв. 343.
Шугай, -гая, м. 1) Парень, молодой человѣкъ (словацкое Šuhaj). Вх. Лем. 486. На поляні, на поляні шугай траву косить, за шугайом смутна мати дитиноньку носит. Гол. II. 70. Лиши мі ся, дай мі покій, молодий шугаю. Гол. IV. 489. 2) Родъ женской одежды. 3) Имя собаки. Вх. Лем. 486.
Нас спонсорують: