Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

злекшити
зленути
злепкуватий
злепок
злестити
злива
зливання
зливати
зливатися
зливки
злигати
злигатися
злигнути
злигодні
злигодній
злигти
злидарик
злидарити
злидарь
злидарька
злидарюка
злиденний
злиденник
злиденність
злиденно
злидень
злиднувати
злидяний
злизати
злизнути
злизувати
злий
злинка
злинути
злиняти
злипатися
злити
злихословити
зличний
злишнього
злишок
злізти
злінуватися
зліпити
зліплювати
зліплюватися
зліпок
злісливий
злісливо
злістниця
злість
злітати
злітатися
злітеплитися
зліти
злітки
злітній
злітце
злічити
злічувати
злічуватися
зло
злоба
злобитель
злобителька
злобливий
злобний
злобствувати
злобувати
зловжиток
зловити
зловитися
зловістний
зловіщуватий
злоги
злодарний
злодієнко
злодій
злодійка
злодійкуватий
злодійство
злодійствувати
злодійський
злодіяка
злодіячити
злодіячка
злодюга
зложити
зложитися
зломити
зломитися
зломок
зломча
злопати
злопотіти
злоріка
злорічити
злороб
злосливий
злосливість
злосливо
злословити
злосник
злосопротивний
злоститися
злостувати
злот
злотарник
злотечко
злотий
злотистий
злотити
злотківець
злотник
злото
злотоглав
злотоглавий
злотокрилий
злототканий
злочестивий
Баговиння, -ня
Гріхо́вний, -а, -е. Грѣховный, грѣшный. Гріховного пестування старе тіло просить. Шевч. 403.
Животі́ти, -ті́ю, -єш, гл. Жить, быть живымъ, существовать. Чую, чую, мої діти, що мені не животіти. Ном. № 5300. Так моїй Марусі не животіти? — аж скрикнув Наум. Кв. І. 95. Прощайся з ким хочет: вже тобі не животіти. Рудч. Ск. І. 99.
Норовистий, -а, -е. Капризный, прихотливый; упрямый. На вгороді бузина коренистая, чорнявая дівчинонька норовистая. Н. п. Норовистий кінь.
Пігнати гл. = погнати. Полон забрали, далі пігнали. Чуб. III. 274.
Понаскакувати, -куємо, -єте, гл. Наскочить (о многихъ).
П'ятсот, -тисо́т числ. Пятьсотъ.
Судник, -ка, м. 1) Посудникъ, полка, шкафъ для посуды, буфетъ. Сим. 130. Прийди, прийди, паскуднику, лежить сухарь на суднику. Чуб. V. 1144. 2) Полка для образовъ. Кіев. г. Чуб. VII. 384. Ум. судничок.
Циган, -на, м. 1) Цыганъ. Ласі, як циган на сало. МВ. І. 107. На те циган кліщі держить, щоб у руки не попекло. Ном. № 5854. 2) У гуцуловъ: кузнецъ. Kolb. І. 68. Шух. І. 146. 3) Участвующій въ свадебномъ обрядѣ, наз. циганщина. Cм. МУЕ. І. 155. Родъ игры въ карты, въ которой осмѣивается крестьянское начальство и конокрадство; трефовая масть имѣетъ здѣсь особыя названія: тузъ наз. голова, король — старшина, дама — писарь, валетъ — циган, десятка — десятник, шестерка — кобила. КС. 1887. VI. 466. Ум. циганочок, циганчик. Вх. Лем. 480. Ой цигане, циганочку, яка ж твоя віра? ЕЗ. V. 202.
Цундря, -ря, с. соб. Лохмотье, отрепья. Угор. Фр. (Желех.).  
Нас спонсорують: