Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зоглядатися
зогнати
зогнилий
зогнити
зогнути
зогнутися
зогріти
зогріток
зогрішати
зодівати
зодіжний
зоднювати
зодяга
зодягати
зодягатися
зодягний
зождати
зожолобкастіти
зозвати
зозволити
зозволяти
зоздріти
зозла
зознаватися
зозначити
зозуленька
зозуленько
зозуленя
зозулин
зозулька
зозуля
зозулястий
зозулячий
зойк
зойкати
зоключений
зокола
зола
золза
золиво
золити
золитися
золільник
золінний
золінник
золовато
золотавий
золотаренко
золотариха
золотарівна
золотарь
золотастий
золотець
золотий
золотий 2
золотило
золотити
золотитися
золотісінький
золотіти
золотковий
золотник
золото
золотобережний
золотоверхий
золотоголосий
золотогривий
золотокований
золотокорий
золотокрилий
золотомушка
золотопера
золотоперий
золотополий
золотопутий
золоторогий
золототисячник
золототканий
золотохвилій
золоття
золотуха
золотушний
золотушник
золотце
зольниця
золяник
зом'яти
зомкнути
зомлівати
зомлілий
зомняти
зона
зоп'ясти
зопак
з-опалу
зопаріти
зопинити
зопочинок
зопсіти
зопсувати
зопсуватися
зопхнути
зоп'ястися
зоп'ятитися
зорати
зорвати
зорватися
зорганизуватися
зорениця
зорешливий
зорешливо
зорина
зорити
зориця
зоріти
зорниця
зорній
зорудувати
зоружити
зорювати
Дебрь, -рі, ж. Дебрь. І дебрь-пустиня неполита, сцілющою водою вмита прокинеться. Шевч.
Де́куди нар. Кой-куда, кой-гдѣ. Так усі декуди й розійшлись. Холера декуди викидається. Екатер. г.
Душа́рка, -ки, ж. и душарь, -ря, м. Въ заговорѣ отъ душі (опухоли на шеѣ) повидимому въ значеніи душительница, душитель. Мав душарь дев'їт синов, мала душарка дев'їт доньок. ЗЮЗО. II. 389.
Здорова́нь, -ня́, м. Здоровякъ. Тоді роблю, як здоров'я змагає, а ви сучої віри здоровані. Васильк. у.
Майсте́рство, -ва, с. Мастерство. Нова мурована церква, простого майстерства. Стор. II. 152.
Пам'ятливий, -а, -е. 1) = памяткий. Чуб. V. 289. Хивря пам'ятлива, не забула нічого. Мир. Пов. І. 132. Вже й виріс, а такий тобі пам'ятливий що й Господи. Левиц. І. 275. 2) Памятный, незабвенный. Україно моя мила, краю пам'ятливий. Чуб. V. 328.
Плескання, -ня, с. 1) Хлопаніе въ ладоши. 2) Выдѣлываніе ковриги хлѣба. Чуб. I. 267. Cм. випліскувати 2.
Тапчан, -на, м. Родъ досчатаго дивана. Тато сидів коло вікна на тапчані. Св. Л. 11. Ум. тапчаник, тапчанчик.
Торбанистий, -того, м. = торбаниста.
Усе нар. 1) Все. Усе забрав, нам нічого не кинув. 2) Постоянно, всегда, все. Усе я, та я — чом-же ви не говорите? Ном. № 2980. Був собі купець: він усе їздив по морі. Рудч. Ск. І. 100. Зіма біла, та не їсть снігу, а все сіно. Ном. № 621. все їдно́. Все равно.
Нас спонсорують: