Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зрожатися
зрозумілий
зрозумілість
зрозуміло
зрозуміння
зрозуміти 2
зрок
зронити
зроняти
зросити
зросливий
зрослий
зростання
зростати
зростися
зростити
зростний
зрошати
зрошатися
зруб
зрубань
зрубати
зрубина
зрубити
зрубувати
зруйнування
зруйнувати
зруйнуватися
зрукований
зрунтати
зрухнутися
зруч
зручати
зручний
зручність
зручно
зрушити
зрушитися
зрущик
зрябіти
зряджати
зрядник
зрясити
зрятувати
зряхатися
зрячий
зсаджувати
з-серця
зсивіти
зсидіти
зсилати
зсинити
зсиніти
зсинобежитися
зсипа
зсипати
зсипатися
зсихати
зсіданина
зсідати
зсідатися
зсілий
зсісти
зскакувати
зслизнути
зсмутніти
зсовувати
зсовуватися
зсохнути
зсохти
зсподу
зстарити
зстаріти
зстарітися
зстародавна
зступатися
зсувати
зсуватися
зсукати
зсукувати
зсукуватіти
зсунути
зсуропити
зсутеніти
зсушити
зсушитися
зт..
зуб
зубань
зубатий
зубела
зубелити
зубець
зубик
зубило
зубіч
зубка
зубний
зубоватий
зубовий
зубожений
зубожити
зубожитися
зубожіння
зубожіти
зубок
зубоча
зубочистий
зубр
зубровий
зубря
зубцьований
зубчастий
зубчик
зуверіти
зугарний
зугледіти
зужиткувати
зужмом
зужувати
Базікало, -ла, об. Болтунъ, балагуръ. І чого цей (ця) базіка все язиком меле? Оце ще мені базікало!
Очепляти, -пля́ю, -єш, сов. в. очепи́ти, -плю́, -пиш, гл. Обвѣшивать, обвѣсить кругомъ чего ткань, надѣть — напр. юбку и пр. Василина очепила плахту шовком ткану. Мкр. Н. 24.
Переливатися, -ва́юся, -єшся, сов. в. перелитися, -ллю́ся, -ллє́шся, гл. 1) Переливаться, перелиться. 2) Литься черезъ верхъ, переливаться, перелиться черезъ верхъ.
Перералити Cм. перералювати.
Почухрати, -ра́ю, -єш, гл. 1) Очистить, обрубить сучья на деревѣ (во множествѣ). 2) Почистить руками овечью шерсть отъ всякаго сора и пр. Вас. 202. 3) Побѣжать, поѣхать, махнуть куда. Він, швидко поробивши човни, на синє море поспускав, троянців насажавши повні, і куди очі почухрав. Котл. Ен. І. 6.
Спротивитися, -влюся, -вишся, гл. Опротивѣть, сдѣлаться противнымъ. Ти хочеш спротивитись самому Богу. Левиц. Пов. 91.
Халувати, -лую, -єш, гл. Сомнительное слово, поставленное повидимому вмѣсто марнувати въ слѣдующ. стихахъ пѣсни: Ой б'єш мене, не жайлуєш, літа мої ти халуєш. Чуб. V. 610.
Хмара, -ри, ж. 1) Туча, облако. Це, шо ми бачим над собою синє, до це ще не небо, а це оболоки; а те, шо ходить попід оболоками, до то хмара. Чуб. І. 2. Смутно мені та сумно мені, мов я в чорну хмару ввійшла. МВ. І. 89. 2) Множество, масса. Хмарою йдуть люде. Ном. № 7678. 3) заходити в хмару. Фантазировать. 4) хмарою перейти. Пройти безслѣдно. Не журись: хмарою перейде, та й край. Волч. у. Ум. хмарка, хмарочка, хмаронька. За сонцем хмаронька пливе. Шевч. 445. Ясні зірочки — то світилочки, чорні хмарочки, до то свашечки. Мет. 19.
Худорлявий, -а, -е. Худощавый, болѣзненный. Бісова гни-біда! (лайка на худорлявих — дитину то що). Ном. № 4693, стр. 286. Як тичина, високий, худорлявий. Г. Барв. 81.
Штемп, -пу, м. Клеймо. Шевч. ІІ. 19.
Нас спонсорують: