Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зрожатися
зрозумілий
зрозумілість
зрозуміло
зрозуміння
зрозуміти 2
зрок
зронити
зроняти
зросити
зросливий
зрослий
зростання
зростати
зростися
зростити
зростний
зрошати
зрошатися
зруб
зрубань
зрубати
зрубина
зрубити
зрубувати
зруйнування
зруйнувати
зруйнуватися
зрукований
зрунтати
зрухнутися
зруч
зручати
зручний
зручність
зручно
зрушити
зрушитися
зрущик
зрябіти
зряджати
зрядник
зрясити
зрятувати
зряхатися
зрячий
зсаджувати
з-серця
зсивіти
зсидіти
зсилати
зсинити
зсиніти
зсинобежитися
зсипа
зсипати
зсипатися
зсихати
зсіданина
зсідати
зсідатися
зсілий
зсісти
зскакувати
зслизнути
зсмутніти
зсовувати
зсовуватися
зсохнути
зсохти
зсподу
зстарити
зстаріти
зстарітися
зстародавна
зступатися
зсувати
зсуватися
зсукати
зсукувати
зсукуватіти
зсунути
зсуропити
зсутеніти
зсушити
зсушитися
зт..
зуб
зубань
зубатий
зубела
зубелити
зубець
зубик
зубило
зубіч
зубка
зубний
зубоватий
зубовий
зубожений
зубожити
зубожитися
зубожіння
зубожіти
зубок
зубоча
зубочистий
зубр
зубровий
зубря
зубцьований
зубчастий
зубчик
зуверіти
зугарний
зугледіти
зужиткувати
зужмом
зужувати
Бойний, -а, -е. О зарядѣ: боевой. ЗОЮР. I. 70. Бойний патрон.
Заблища́ти, -щу́, -щи́ш, гл. Заблестѣть, засверкать.
Заклебу́чений, -а, -е. Загнутый, закривленный. Шух. І. 284. Носи (у постолах,) суть завше менше або більше догори заклебучені. Шух. І. 121.
Збу́дьок, -дька, м. Малоцѣнный предметъ, продаваемый такъ — лишь бы сбыть съ рукъ. Молоді воли — на роботу, а ціна — збудьок. Хорольск. у.
Мастки́й, -а́, -е́ Жирный, масляный, маслянистый. Мастке сало. Мастка глина. мастке полотно́. Плотное полотно. Ум. мастке́нький.
Пляцинда, -ди, ж. Сладкій пирогъ. Подольск. г. Cм. плачинда, плечинда.
Старцювати, -цюю, -єш, гл. Нищенствовать.
Стручок, -чка, м. 1) Стручекъ. Горох сію, два стручки, роди. Боже, чотирі. Чуб. III. 42. 2) Завитокъ шерсти на овчинѣ. Скільки на кожусі стручків, стільки дитині рочків. Ном. № 11622.
Уміти, умію, -єш, гл. Умѣть, знать. Оттут тобі, моя доле, оттут пропадати, що не вміла, що не вміла мене шанувати. Мет. 13. Вміли-сте, кумцю, варити, та не вміли давати. Ном. № 11967. Сказала б казки — не вмію; сказала б приказки — не смію. Рудч. Хто не зазнав зла, не вміє шанувати добра. Ном. № 2203.
Фуяра, -ри, ж. 1) Пастушья свирѣль. Завернув аньол Саву до буди, забрали фуяри, забрали дуди, на котрих пісню грали. Чуб. III. 377. 2) об. Безпомощный, неспособный человѣкъ. Желех. Ум. фуярка. Желех.
Нас спонсорують: