Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зрожатися
зрозумілий
зрозумілість
зрозуміло
зрозуміння
зрозуміти 2
зрок
зронити
зроняти
зросити
зросливий
зрослий
зростання
зростати
зростися
зростити
зростний
зрошати
зрошатися
зруб
зрубань
зрубати
зрубина
зрубити
зрубувати
зруйнування
зруйнувати
зруйнуватися
зрукований
зрунтати
зрухнутися
зруч
зручати
зручний
зручність
зручно
зрушити
зрушитися
зрущик
зрябіти
зряджати
зрядник
зрясити
зрятувати
зряхатися
зрячий
зсаджувати
з-серця
зсивіти
зсидіти
зсилати
зсинити
зсиніти
зсинобежитися
зсипа
зсипати
зсипатися
зсихати
зсіданина
зсідати
зсідатися
зсілий
зсісти
зскакувати
зслизнути
зсмутніти
зсовувати
зсовуватися
зсохнути
зсохти
зсподу
зстарити
зстаріти
зстарітися
зстародавна
зступатися
зсувати
зсуватися
зсукати
зсукувати
зсукуватіти
зсунути
зсуропити
зсутеніти
зсушити
зсушитися
зт..
зуб
зубань
зубатий
зубела
зубелити
зубець
зубик
зубило
зубіч
зубка
зубний
зубоватий
зубовий
зубожений
зубожити
зубожитися
зубожіння
зубожіти
зубок
зубоча
зубочистий
зубр
зубровий
зубря
зубцьований
зубчастий
зубчик
зуверіти
зугарний
зугледіти
зужиткувати
зужмом
зужувати
Знахожатися, -жаюся, -єшся, гл. = знаходитися.
Ополоти Cм. ополювати.
Осипати, -па́ю, -єш, сов. в. оси́пати, -плю, -леш, гл. = обсипати. Знати, знати козацьку хату скрізь десяту: вона соломою не покрита, приспою не осипана. О. 1861. V. 8.
Переколотити, -чу, -тиш, гл. Взболтать.
Перч, -ча, м. Некастрированный козелъ. Херс. г.
Побочкати, -ка́ю, -єш, гл. Поцѣловать. Єдно личко побочкала, а в другоє укусила. Гол. III. 67.
Розгорятися, -ряюся, -єшся, сов. в. розгорітися, -рюся, -ришся, гл. 1) Разгораться, разгорѣться. У печі вже розгоряється. Харьк. Ранок свіжий і росяний саме розгорявся. Левиц. Пов. 371. 2) Быть въ жару. Г. Барв. 345. Гриць розгорівся, Гриць розболівся, прийшов четвер, вже Гриць помер. Чуб. V. 428.
Розжалуватися, -луюся, -єшся, гл. = розжалобитися. Ном. № 4692. Розжалувавсь, як Бог над раком. Ном. № 4684.
Скорочувати, -чую, -єш, сов. в. скороти́ти, -чу́, -тиш, гл. 1) Укорачивать, укоротить. 2) Сокращать, сократить. Колись він сам прилетить, тугу серцю скоротить. Чуб. V. 277.
Спиняти, -няю, -єш, сов. в. спини́ти, -ню́, -ниш, гл. Останавливать, остановить, удерживать, удержать. Ой гуляла, волю мала, мати не спиняла. Грин. III. 268. Ой не спиняйте у ставу води, нехай вода рине. О. 1861. IV. 83.
Нас спонсорують: