Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

замішанина
замішання
замішати
замішатися
замішка
замішувати
заміюсити
замкнений
замкнення
замкнути
замковий
замковище
замлівати
замлілий
замліти
замняти
замнятися
замнятня
замняток
замняхкинитися
замова
замовини
замовити
замовкати
замовляння
замовляти
замовний
замовчати
замогати
замогильний
замогоричити
замогти
замодлувати
заможненький
заможний
заможність
заможніти
замозолити
замок
замок 2
замокати
замокріти
замокти
замолити
замолитися
замолодикувати
замолоду
замолот
замолоти
замолотити
замолочувати
замолювати
замомсати
заморгати
замордування
замордувати
заморити
заморожувати
заморозень
заморозити
заморозок
заморозь
заморока
заморочити
заморочитися
заморський
замор'я
заморяти
заморятися
замостити
замостовий
замотати
замотиличити
замотиличитися
замоторитися
замотувати
замотуватися
замоцуватися
замочи
замочити
замочок
замочування
замочувати
замочуватися
замощувати
замріти
замружити
замрячити
замугикати
замудрувати
замужжю
замужжя
замужній
замулити I
замулити II
замулювати
замулюватися
замуляти
замуравитися
замурза
замурзаний
замурзати
замурзувати
замурзуватися
замуркотати
замурмотати
замуровувати
замуровуватися
замурчати
замусолити
замусувати
замутити
замутитися
замуцкуватий
замучити
замучитися 1
замучитися 2
замчати
замчисько
замчище
Гноїння, -ня, с. 1) Гноеніе. 2) Унаваживаніе, удобреніе.
Загні́ток, -тка, м. Угнетенный. Там такий загніток, всякий ним послуговує. Брацл. у.
Заманя́чити, -чу, -чиш, гл. = замаячити. З жита заманячила дівоча постать. Мир. ХРВ. 6.
Ізз.. Cм. зз.
Куркодим, -ма, м. Въ загадкѣ: пѣтухъ. Вийшов царь земляний (= миша) і пита царя Куркодима, чи не бачив царя Цурупала (= кота)? Грин. І. 249.
Одоробло, -ла, с. 1) Громадина, большой, громоздкой предметъ. 2) Высокій неповоротливый человѣкъ. Мамо! — говорила Зося, де ви взяли таке одоробло, а не наймичку? Левиц. І. 357. Употребляется какъ бранное слово подобно русскому: чучело.
Осідати, -да́ю, -єш, сов. в. осісти, -ся́ду, -деш, гл. 1) = обсідати, обсісти 1 и 2. Чи бач, як медяник мухи обсіли — зжени лишень. Кобел. у. Осядуть думи, розіб'ють на стократ серце і надію. Шевч. 2) Садиться, сѣсть. Він осівсь на возі. Мкр. Н. 22. Ти осядь, осядь, тихий роєчку, у вишневому садочку. МУЕ. III. 97. Так бились (птахи і звіри) цілий день, а потім увечері осіли усі опочивати. Рудч. Ск. І. 141. Не встояла вона на ногах і осіла знов на траву. Левиц. І. 31. 3) Осѣдать, осѣсть. Пил на дорозі осів. Чуб. І. 34. Ой у Краснім на ставочку туман осідає. АД. І. 54. 4) Поселяться, поселиться. Татарський беріг Славутиці... осіло козацтво. К. Кр. 23. Пішли вони у ліс, щоб знайти там собі угоду,. щоб осісти. Рудч. Ск. І. 131. злидні осіли. Бѣдность одолѣла. Удову сердешну такі злидні осіли, що живий жаль. Кобел. у.
Позавидувати, -дую, -єш, гл. Позавидовать. Всі вибігають проти тебе, щоб хоть подивитись на тебе та позавидувати на твою красу. Кв.
Призвісливий, призвісний, -а, -е. Предвѣщающій. Павлогр. у. Сич — се призвісне. Волч. у.
Тупий, -а, -е. 1) Тупой, не острый. Тупий ніж. 2) Неостроконечный. Коротке лице з коротким носом і тупою бородою. Левиц. Пов. 10. 3) Тупой, неспособный.
Нас спонсорують: