Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

замішанина
замішання
замішати
замішатися
замішка
замішувати
заміюсити
замкнений
замкнення
замкнути
замковий
замковище
замлівати
замлілий
замліти
замняти
замнятися
замнятня
замняток
замняхкинитися
замова
замовини
замовити
замовкати
замовляння
замовляти
замовний
замовчати
замогати
замогильний
замогоричити
замогти
замодлувати
заможненький
заможний
заможність
заможніти
замозолити
замок
замок 2
замокати
замокріти
замокти
замолити
замолитися
замолодикувати
замолоду
замолот
замолоти
замолотити
замолочувати
замолювати
замомсати
заморгати
замордування
замордувати
заморити
заморожувати
заморозень
заморозити
заморозок
заморозь
заморока
заморочити
заморочитися
заморський
замор'я
заморяти
заморятися
замостити
замостовий
замотати
замотиличити
замотиличитися
замоторитися
замотувати
замотуватися
замоцуватися
замочи
замочити
замочок
замочування
замочувати
замочуватися
замощувати
замріти
замружити
замрячити
замугикати
замудрувати
замужжю
замужжя
замужній
замулити I
замулити II
замулювати
замулюватися
замуляти
замуравитися
замурза
замурзаний
замурзати
замурзувати
замурзуватися
замуркотати
замурмотати
замуровувати
замуровуватися
замурчати
замусолити
замусувати
замутити
замутитися
замуцкуватий
замучити
замучитися 1
замучитися 2
замчати
замчисько
замчище
Вимити, -ся. Cм. вимивати, -ся.
Виполіскувати, -кую, -єш, сов. в. виполоскати, -щу, -щеш, гл. 1) Выполаскивать, выполоскать. Виполоскали, обмили, та й принесли у шинок. Стор. II. 69. 2) Вымывать, вымыть, уносить, унести водой. На саме дно (чорт) спуститься, вхватить землі в пащеку і с тею землею наверх. А море глибоке, поки.... вирине він з моря, то вода вже геть виполоскала землю з рота. Драг. 15.
Ґо́нот, -ту, м. = Ґонт. Вх. Лем. 407.
Лебердаші мн. Мѣдные крестики. Вх. Зн. 31.
Ло́дарь, -ря, м. и пр. = ледарь и пр.
Нали́сник, -ка, м. 1) Блинчикъ. Божі онучі розводяться на молоці — нестемнісінько, як налисники московські. Ном. № 457. 2) да́ти нали́сника. Въ переносномъ смыслѣ: ударить (по лысинѣ, головѣ?). Не йди, бідо, по мисках! а б'ють біду по висках! Пішла біда до мисника, і там дано налисника; пішла біда до груби, — і там дано у груди и т. д. КС. 1884. І. 28.
Напра́сниця, -ці, ж. Обидчица, задира. Масниця-напрасниця. Ном. № 527.
Неродючий, -а, -е. Безплодный, не родящій. Тепер поля неродючії. Грин. III. 434.
Родиво, -ва, с. 1) Роды. Померла з родива. Мнж. 191. Не дай Боже, яке в мене за першою дитиною сутужне родиво було. У мене було важке родиво. Сквир. у. 2) Хлѣбъ и полкварты водки, которые отецъ новорожденнаго, вмѣстѣ съ извѣстіемъ о рожденіи несетъ тестю. Мил. 21. 3) Родословная. От се ж воно й родиво починається Господа нашого Ісуса Христа. Лубен. у.
Шкодливо нар. = шкідливо.
Нас спонсорують: