Дова́дити, -важу, -диш, гл. 1) Досадить. До того мені доводив, що вже й вадити більш ні в чім. 2) Пріучить. Доводив хлопця до горілки.
Ковган, -на, м.
1) Кусокъ льда или облитаго водой и замороженнаго кізяка, на которомъ дѣти катаются съ горъ.
2) Кабанъ.
Моцува́тися, -цу́юся, -єшся, гл. 1) Стараться, силиться, крѣпиться. 2) — з ним. Бороться, мѣряться силами съ кѣмъ.
Обшукувати, -кую, -єш, сов. в. обшука́ти, -каю, -єш, гл.
1) Обыскивать, обыскать. Їсти хочеться (вовкові). Обшукав він скрізь лисиччину хатку, — нема нічого. Обшукав його та й найшов п'ятсот тисяч.
2) Искать, поискать. Та нехай вони та громадою воли обшукають.
3) Обманывать, обмануть. Жид як не обшукає, то навет і не пообідає.
Пообхвачувати, -чую, -єш, гл. = пообхоплювати.
Промежка, -ки, ж. Промежутокъ, промежуточное разстояніе. Промежка між кроквами дуже широка, — се недобре, як крокви рідко стоять.
Спаскудитися, -джуся, -дишся, гл. Изгадиться, испакоститься.
Торбей, -бея, м. Нищій.
Хуторни́й, а́, е́. = Хутірський. Муза хуторна незнана.
Шаліти, -лію, -єш, гл. Безумствовать, сумасбродствовать. Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє. Волос сивіє, а голова шаліє.
