Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

загавкати
загавкотіти
загаворонитися
загагакати
загад
загадати
загадка
загадування
загадувати
загадуватися
загаждати
загаїти
загай
загайка
загайкати
загайко
загайний
загайно
загайство
загакливець
загакливий
загакуватися
загал
загалаванитися
загаласувати
загалом
загалунити
загалунювати
загалунюватися
загальмувати
загальний
загальник
загальниця
загальність
загамкати
загаморитися
загамування
загамувати
загамуватися
заганити
заганьбити
заганяти
заганятися
загапкатися
загаптувати
загара
загарбання
загарбати
загардувати
загарикати
загаркатися
загарливий
загартовувати
загартовуватися
загарувати
загарцюватися
загарчати
загарь
загасати
загасити
загаснути
загата
загативода
загатистий
загатити
загачувати
загачувати 2
загаювання
загаювати
загаюватися
загвинтити
загвіздок
загвозджувати
загейкати
загеркотати
загиб
загиба
загибання
загибати
загибель
загибно
загибнути
загибок
загиджувати
загилити
загилювати
загин
загинати
загинатися
загинути
загиржати
загирити
загівляти
загін
загінчай
загірній
загір'я
загладжувати
загледіти
заглемедзок
заглемездий
заглемезий
заглитнутися
заглобити
заглотити
заглузувати
заглушати
заглушувати
заглягати
заглядання
заглядати
заглядатися
заглядіти
заглянути
загмороздити
загнати
загнести
загнибіда
загнивати
загниватися
Біловерба, -би, ж. Раст. Salix alba L. Вх. Зн. 3.
Винничок, -чка, м. Ум. отъ винник.
Гиля! меж. Крикъ на гусей, утокъ, голубей. Гиля, гиля, селезню, додому. Чуб. V. 1110. Ой гиля, сизі голубоньки, нп високе літання. Мет. 102.
Забруди́ти, -джу, -диш, гл. Запачкать.
Нази́мий, -а, -е. = назімий.
Порозливати, -ва́ю, -єш, гл. Разлить (во множествѣ). (Вода) скрізь по долівці порозливана. О. 1862. III. 32. К великодню водами порозлива. Мил. 208.
Прикрасити Cм. прикрашати.
Ухильнутися, -нуся, -нешся, гл. Однокр. в. отъ ухилятися. Уклониться. Хотів тьопнути одного иного, але той ухильнувсь від кийка. Чуб. II. 665.
Хитрість, -рости, ж. Хитрость. А все то хитрость єсть жіноча, новинкою щоб підмануть. Котл. Ен.
Ціляти, -ляю, -єш, гл. 1) Цѣлить. Ось нап'яв безбожний лука, стрілку накладає, праведного в саме серце з захисту ціляє. К. Псал. 23. Буду таки цілять, — чи не вцілю? Тоді руки трусились! Грин. ІІІ. 449. 2) Улучать время. Успішайсь поперед за неї сказати: тпру! От він так і ціля: скоро зійшлись, зараз: тпру! Грин. І. 285.
Нас спонсорують: