Вибрикувати, -кую, -єш, гл.
1) Подпрыгивать, подскакивать, лягаясь. Скотина вибрикує, йдучи до води.
2) Рѣзвиться, шалить (о дѣтяхъ). Щоб наші діти так вибрикували.
Воріженько, -ка, м. Ум. отъ ворог.
Глаголати, -лаю, -єш, гл. Говорить, глаголать. Колись будем і по свойому глаголать, як німець покаже.
Наволіка́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. наволокти́, -лочу́, -чиш, гл. 1) Натягивать, натянуть. 2) Нанизывать, нанизать на нитку. 3) Вышивать особымъ способомъ. 4) Навлекать, навлечь. Од Бога помсту наволікає. наволокти пеню на кого. Обвинить напрасно.
Піджога, -ги, ж.
1) = підпал. Без піджоги і вогонь не горить.
2) Подстрекательство. Як би не було піджоги, то я з батьком жив би добре. Товаришки потішають та піджоги дають.
Попідперізуватися, -зуємося, -єтеся, гл. Подпоясаться (о многихъ).
Пораяти, -ра́ю, -єш, гл. Посовѣтовать.
Правник, -ка, м. Юристъ, правовѣдъ.
Привести, -веду, -де́ш, гл.
1) Cм. приводити.
2) Родить. Жінка привела дитя. До панича, бачиш, ходила, поки дитину привела. Кобила привела коника.
Шовкун, -на, м. Безплодное тутовое дерево.