Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

звужати
звужатися
звузити
звук
зв'яга
зв'ягель
зв'ягливий
зв'язати
зв'язень
зв'язка
зв'язкий
зв'язок
зв'язувати
зв'язуватися
зв'язь
зв'яка
зв'ялити
зв'ялитися
зв'янути
зга
згад
згадати
згадка
згадувати
згадуватися
згаку
згальмуватися
згамкати
зганити
зганьбити
зганяти
згарбати
згарен
згарець
згарище
згарний
згарцювати
згарь
згарячу
згасання
згасати
згасити
згаснути
згацькати
згашати
згаяти
згвалтувати
згедзкатися
згибати
згибель
згиблий
згибнути
згибти
згидити
згидувати
згинати
згинатися
згинути
згинці
згіддя
згідливий
згідний
згідно
згін
згінний
згірклий
згіркнути
згірний
згірок
згірря
згірш
згірший
згір'я
згладити
згламати
зглевіти
згледіти
зглибити
зглибока
зглобити
зглота
зглотитися
зглузувати
згляд
зглядати
зглядатися
зглядіти
зглядуватися
зглядь
зглянути
згнивати
згнітити
згнічувати
згноїти
згнущатися
зговорини
зговорити
зговоритися
згода
згоджатися
згоджуватися
згодити
згодитися
згодливий
згодний
згодно
згодом
згодування
згодувати
згодя
згодяний
згожатися
згожий
згожуватися
згоїти
згоїтися
згола
зголити
зголоджений
зголодніти
Бульбуки мн. Родъ растенія. Вх. Уг. 4. Ум. бульбучки.
Головка, -ки, ж. 1) Ум. отъ голова. 2) Кочень капусты. Дай же, Боже, час добрий, щоб моя капуста приймалась і в головки складалась. Ном. № 261. 3) Маковка. Баба головки з маку позрізувала. Рудч. Ск. І. 53. 4) Шляпка гвоздя, винта, шворня. Рудч. Чп. 250. 5) Часть полоза у саней, загибающаяся къ верху. Сумск. у. 6) Часть гончарнаго круга. Cм. круг. 11. Вас. 179. МУЕ. І. 57. (Черниг.). 7) Пачка, пучекъ очищеннаго и приготовленнаго для тканія сита волоса изъ конскаго хвоста. Вас. 152. 8) Особый родъ орнамента при украшеніи гуцульскихъ издѣлій. Шух. І. 281. 9) мн. Девятая фигура при игрѣ въ мячъ, называемой стінка. КС. 1887. VI. 463. 10) — мертва. пт. Parus caudatus, долгохвостикъ, хвостовый ремезъ. Вх. Пч. II. 13. 11) = голова святоянська. Чуб. ІІІ. 193.
Дзиндзи́кати, -чу, -чеш, гл. = Дзижчати. Желех.
Докана́ти, -на́ю, -єш, гл. 1) = доконати. 2) Окончиться. Ет, вісім докачає літ, як часто, часто цілі ночі без сну мої морились очі. Мкр. Г. 58.
Залі́м И Зало́м, -ло́му, м. 1) Изгибъ, кривизна. 2) Поворотъ (рѣки, дороги). Черк. у. Мнж. 180. З) Переломъ. 4) Карнизъ. 5) = заве́ртка 1. Це залом у житі. Бог його знав, хто оце наробив? Заломило, — ми й лишили. Черниг. у. 6) Залом. Мѣсто въ лѣсу, гдѣ лежитъ буреломь. Корови і воли пасуть... у за́ломах — лісах, де лежить поламане дерево. Шух. І. 211.
Кульбачник, -ка, м. Сѣдельникъ, сѣдельный мастеръ. Желех.
Морква́сити, -шу, -сиш, гл. Ссориться (о домашнихъ). Подольск. г.
Мочи́вий, -а, -е. = мочливий. Мочиве літо. Вх. Зн. 37.
Поквап, -пу, м. Поспѣшность. Желех.
Хіп! меж. Хвать! Мир. ХРВ. 321. Він підкрався та хіп її за хвіст, та й піймав. Рудч. Ск. II. 10.
Нас спонсорують: