Белебень, -беня, и -бня, м. 1) Возвышенное и открытое мѣсто. Употребляется чаще въ выраж.: на белебні — на юру. Хата стоїть на белебні. Тут Заверюха б'є, а наші чумаки стали валкою на белебні. Розумна голова: на белебні затишку хоче. 2) Глубокое мѣсто въ водѣ.
Гре́бати, -баю, -єш, гл. Брезгать, пренебрегать. Ти гребаєш моєю рукою, моїм товариством.
Затріпота́ти, -почу́, -чеш, гл. = затріпотіти. Затріпотало... серце.
Напі́льжити, -жу, -жиш, гл. При устройствѣ сплавного плота гуцулами: на два дерева, положенныя около берега поперегъ рѣки, уложить одно возлѣ другого деревья, которыя затѣмъ сбиваются въ плотъ.
Наслухати, -хаю, -єш, гл. Услышать, прослышать. Наслухав я, що там добре живеться.
Недогляд, -ду, м. Недосмотръ.
Помордувати, -ду́ю, -єш, гл. Помучить.
Рази, -зів, м. мн. ? Він на другу весну плуг і рази забравши і між пшеницею і житом пооравши, в середині горох увесь засіяв свій.
Скаляти, -ля́ю, -єш, гл.
1) Испачкать, замарать.
2) Запятнать. Хто не хоче скаляти золотої слави своєї, той гайда з нами за пороги.
Солов'ячий, -а, -е. = солов'їний. Як би ж у мене крилечка, солов'ячі очі, — полетіла б у дорогу темненької ночі.
