Вартник, -ка, м. = вартівник. Прийшов на другу варту, — пустив го вартник.
Дя́тел, -тла, м. Дятелъ. Чорт би дятла знав, як би не його ніс.
Зсаджувати, -джую, -єш, сов. в. зсади́ти, -джу́, -диш, гл. 1) Ссаживать, ссадить, снимать, снять. Чоловік тоді його зсадив з груші. з хазя́йства зсадити. Разорить. Миші... нас із хазяйства зсадять. 2) Смѣщать, смѣстить, увольнять отъ должности, отрѣшить отъ должности. Громада його (голову) давно б зсадила. Гляди, царю, бо сей Мазепа тебе з царства зсадить. 3) Встаскивать, встащить, взваливать, взвалить. Узяли його в хату та й зсадили на піч. Зсадити дерево на віз.
Ма́рити, -рю, -риш, гл. Грезить, мечтать. Поетична душа марила.
Перегуляти, -ля́ю, -єш, гл. Прогулять.
Перекидький, -а, -е. = перекидистий.
Поважитися, -жуся, -жишся, гл. 1) Рѣшиться, отважиться. Поважився на таке діло! Таке молоде, а він поваживсь її брати. 2) Польститься, прельститься. Не подоба, старий діду, не подоба, хиба на те поважуся, що худоба.
Постогнати, -гну, -неш, гл. Постонать нѣкоторое время.
Таланок, -нку, таланонько, -ка, талано́чок, -чку, м. Ум. отъ талан.
Шпет, -ту, м. = шпета. до шпе́ту. Какъ слѣдуетъ, красиво. Чоботи щоб були до шпету.
