Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зголодрабіти
зголоситися
зголошуватися
зголубити
згомоніти
згон
згонини
згонити
згораний
згорбатіти
згорбити
згорбитися
згорбулитися
згорда
згорджати
згордувати
згоржати
згори
згористий
згористо
згорівка
згоріти
згорнути
згородити
згортати
згортатися
згострити
зготовити
зготовляти
зготувати
зграсувати
зграя
згребло
згребти
згриз
згризати
згризота
згризти
згрібати
згрібатися
згрібшій
згріб'я
згрізна
згрізність
згрізнутися
згріти
згрішати
згромаджувати
згромаджуватися
згрошити
згрузити
згрязити
згуба
згубити
згубитися
згубний
згуда
згук
згукнути
згукуватися
згуляти
згуртитися
згуртувати
згуслий
згуснути
згуста
згустити
згусуватися
згучатися
зґарда
зґвалтувати
зґедзатися
зґіґнути
зґляґатися
зґоя
зґрунтувати
здавати
здаватися
здавити
здавлювати
здавна
здавній
здавніти
здавну
здалека
здалий
здалити
здалі
зданий
здання
здарити
здармувати
здарувати
здати
здатний
здатність
здатно
здача
здвиг
здвигати
здвигатися
здвигувати
здвиж
здвиження
здвижжя
здвижовина
здвинути
здебела
здебільша
здекретувати
здекуційник
здерати
здератися
здеревіти
здерев'янілий
здерев'яніти
здержати
здержувати
здержуватися
здерти
Відхлянути, -ну, -неш, гл. Отхлынуть, сойти назадъ. Як же минуло лихоліття, та відхлянули татари геть. К. (Правда, 1868, 353).
Киселик, -ку, м. Ум. отъ кисіль.
Козацтво, -ва, с. 1) Казаки. З Смілянщини, з Чигирина, просте козацтво, старшина на певне діло налетіли. Шевч. 151. 2) Званіе казака. Ти свою сиву голову пошануй, коли не шануєш козацтва. МВ. 8) Молодые люди. Нашому козацтву хотілося побачити того дива.
Лак, -ку, м. Лакъ. Чорні кучері блищали проти заходу сонця як наведені лаком. Левиц. І. 262.
Мі́цність, -ности, ж. Крѣпость, прочность. Для міцности зашито двічі. Конст. у.
Підв'язка, -ки, ж. Подвязка. Хоч голий, та в підв'язках. Ном. № 5071.
Представлятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. предста́витися, -влюся, -вишся, гл. Привиживаться, привидѣться. То представиться Алкан-пашаті трапезондському княжаті, молодому паняті, сон дивен, барзо дивен на прочуд. Лукаш. 16.
Припощувати, -щую, -єш, сов. в. припости́ти, -пощу, -стиш, гл. Налагать, наложить постъ, изнурять, изнурить постомъ. Ой як би я знав, ой як би я відав своїй жизні край, то я б свою душу грішну постами припостив. Грин. III. 148.
Соснівка, -ки, ж. Родъ узора въ вышивкѣ. Шух. І. 157, 158.
Хіба нар. = хиба. Хіба тоді кобили трохи? Рудч. Ск. І. 2.
Нас спонсорують: