Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

збіговисько
збігти
збідкатися
збіднити
збіднитися
збідніння
збідніти
збіднюватися I
збіднюватися II
збідняти
збіжжя
збій
збійник
збілілий
збіліти
збін
збір
збіраний
збіранина
збіранка
збірати
збіратися
збіржа
збіржаник
збірка
збірний
збірник
збірниця
збірничок
збірня
збіросвіт
збірослов
збіса
збіч
збічи
зближати
зближатися
зблизька
зблідлий
збліднути
зблудити
зблужатися
зблукати
зблукатися
зблякнути
зблякувати
збогарадитися
збогатити
збоєцький
збожевільніти
збожеволілий
збожеволіти
збожжя
збожілля
збоїни
збоїч
збоку
зборгувити
зборонити
збороняти
збороти
зборчий
збочити
збочитися
збоятися
збрататися
збреніти
збресклий
збрести
збрехати
збриднути
збризкати
збризнути
збродити
зброїти
зброїтися
зброїця
збройний
збройниця
збройно
зброя
збрудити
збрудніти
збруя
збрязкнути
збування
збувати
збуватися
збуджувати
збуджуватися
збудування
збудувати
збудь-вік
збудьок
збуй
збуй-вік
збуйнувати
збунтувати
збунтуватися
збур
збурення
збурити
збурлакуватіти
збурмати
збурматися
збурник
збур'януватіти
збуряти
збурятися
збут
збутвілий
збутвіти
збути
збуток
збутяно
збучавіти
зваба
звабити
звабливий
звабляти
Дошпиго́вуватися, -вуюся, -єшся, сов. в. допшигува́тися, -гу́юся, -єшся, гл. Доискиваться, доискаться, добраться, довѣдаться. Оце ледві дошпигувавсь, де воно ділося. Кіевск. у.
Змінний, -а, -е. Измѣнчивый, измѣняющійся. Желех. Змінне. Плата за промѣнъ денегъ. Від сотки треба жидові дати тільки а тільки змінного. Вх. Зн. 22.
Каменистий, -а, -е. Каменистый. Инше ж (зерно) упало на каменистому. Єв. Мр. IV. 5.
Набубня́віти, -вію, -єш, гл. 1) = набубні́ти. Уже горох добре набубнявів, — пора садити. Новомоск. у. 2) О древесныхъ почкахъ: раздуться предъ тѣмъ какъ распуститься. Бруньки набубнявіли на вишні, а де-не-де і листочки роспускає. Новомоск. у.
Побивати, -ва́ю, -єш, гл. 1) Бить, убивать, колотить. Де ся взявся сизокрилий орел, став лебідку бити, побивати. Н. п. Що найменша в степу птиця та й та мене била. — Ой тим вона тебе побиває, що роду немає. Чуб. V. 447. 2) Бить обо что-либо, ушибать. На біле каміння, на сире коріння свої ніжки козацькі-молодецькі побиває. АД. І. 107. 3) Обивать. Ой із города Трапезонта виступала галера, златосиніми киндяками побивана. АД. І. 208. Комарові труну збудували, дорогими сукнами вкладали, золотими цвяхами побивали. Лукаш. 4) Одолѣвать, побѣждать. Він силою колише синє море і мудрістю дракона побиває. К. Іов. 5) сльоза сльозу побиває. Слеза за слезой катится. Рудч. Чп. 153. думка думку побиває. Одна мысль быстро смѣняетъ, замѣняетъ другую. Ном. № 10042.
Ручити, -чу, -чиш, гл. = ручитися. Я за його ручу. Н. Вол. у.
Серденя, -няти, с. Сердечко. Употребляется преимущественно какъ ласкательное слово. Чуб. III. 166. Вже не чути, не видати мого серденяти, десь у мого серденяти нерідная мати. Н. п. Ум. серденятко, серденяточко. Покидаю тебе, серденятко моє, гей єдиному Богу. Мет. 23.
Старун, -на, м. Разсуждающій какъ старикъ. Найпаче про старунів, що люблять старувать, кажуть: вони не так старі, як давні. Ном. № 8645.
Стовпитися, мося, -теся, гл. Столпиться. Козаки стовпились коло столу і роти пороззівляли. Стор. M. Пp. 147.
Токма 2 нар. 1) Тѣмъ болѣе. Підіть, а ще токма такому любому товаришу послужити. Федьк. Пов. 23. 2)не. Ужъ не.... Більше ти на мене токма за се не будеш гніватися. Федьк. Пов. 19. 3) міня́тися токма. Мѣняться вещь на вещь безъ придачи. Н. Вол. у. Та хоч би ж мінялося токма, а то безпремінно потребує з тебе й додачі. Кобел. у.
Нас спонсорують: