Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

збіговисько
збігти
збідкатися
збіднити
збіднитися
збідніння
збідніти
збіднюватися I
збіднюватися II
збідняти
збіжжя
збій
збійник
збілілий
збіліти
збін
збір
збіраний
збіранина
збіранка
збірати
збіратися
збіржа
збіржаник
збірка
збірний
збірник
збірниця
збірничок
збірня
збіросвіт
збірослов
збіса
збіч
збічи
зближати
зближатися
зблизька
зблідлий
збліднути
зблудити
зблужатися
зблукати
зблукатися
зблякнути
зблякувати
збогарадитися
збогатити
збоєцький
збожевільніти
збожеволілий
збожеволіти
збожжя
збожілля
збоїни
збоїч
збоку
зборгувити
зборонити
збороняти
збороти
зборчий
збочити
збочитися
збоятися
збрататися
збреніти
збресклий
збрести
збрехати
збриднути
збризкати
збризнути
збродити
зброїти
зброїтися
зброїця
збройний
збройниця
збройно
зброя
збрудити
збрудніти
збруя
збрязкнути
збування
збувати
збуватися
збуджувати
збуджуватися
збудування
збудувати
збудь-вік
збудьок
збуй
збуй-вік
збуйнувати
збунтувати
збунтуватися
збур
збурення
збурити
збурлакуватіти
збурмати
збурматися
збурник
збур'януватіти
збуряти
збурятися
збут
збутвілий
збутвіти
збути
збуток
збутяно
збучавіти
зваба
звабити
звабливий
звабляти
Гач. Бранное слово въ. выраженіи: хай тобі гач! Чортъ съ тобой.
Дивови́жа, -жі, ж. 1) Замѣчательное зрѣлище; замѣчательное или странное явленіе. Уман. у. Чого ти, зятю, на мій двір поглядаєш? На моїм дворі ніякої дивовижі не маєш. Рк. Макс. 2) Диковина. Чумаки усе слухали дивовижу московську да аж роти роззявляли. Рудч. Ск. ІІ. 172. На-в-дивови́жу. На удивленіе. Що вже за хороше дівча було, всім на-в-дивовижу. Васильк. у. В дивови́жу. Въ диковину, удивительно. В дивовижу була їм ця загадка. Грин. II. 274. Не в дивови́жу. Не въ диковину. Йому не в дивовижу дівчат цілувати, мов оріх лускать. Кв.
Жалкува́тися, -ку́юся, -єшся, гл. 1) Жаловаться. Жалкується на ногу. Н. Вол. у. Де ти, синку, ходиш? що ти, синку, робиш? жалкуються молодиці, що ти шкоду робиш. О. 1861. II. 7. Жалкується Лиман морю, що Дніпр робить свою волю. Макс. (1834), 131. 2) Плакаться, сѣтовать, От як стала вона жалкуватись: що мені робити? Нема слуги. МВ. ІІ. 33. От життя моє! жалкується. МВ. ІІ. 43. 3) Пенять. Будуть на мене жалкуватися люде. Н. Вол. у.
Нелагода, -ди, ж. 1) Несогласіе. Ой ти старий, я молода, тим між нами нелагода. Н. п. 2) Неудача. Здається й роботящий чоловік, але йому все нелагода.  
Облагодитися, -джуся, -дишся, гл. Устроиться; поправить, починить. Повітка похилилась на бік, покрівля світиться, стріхи обсмикані, огорожа сиплеться. Нема за що облагодитися московці. Левиц. І. 57.
Рант, -ту, м. Рантъ. Чоботи під рант. Вас. 162. Чоботи пошиті до ранту. Прил. у.
Соловеєчко, -ка, м. Ум. отъ соловей.
Трейцятий, -а, -е. числ. = тридцятий.
Турище, -ща, с. ув. отъ тур. Дикий турище трохи не підняв на свої криві роги. Морд. Пл. 97.
Фіранка, -ки, ж. Штора на окнѣ. Фіранки на вікнах. Гн. І. 135.
Нас спонсорують: