Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

збіговисько
збігти
збідкатися
збіднити
збіднитися
збідніння
збідніти
збіднюватися I
збіднюватися II
збідняти
збіжжя
збій
збійник
збілілий
збіліти
збін
збір
збіраний
збіранина
збіранка
збірати
збіратися
збіржа
збіржаник
збірка
збірний
збірник
збірниця
збірничок
збірня
збіросвіт
збірослов
збіса
збіч
збічи
зближати
зближатися
зблизька
зблідлий
збліднути
зблудити
зблужатися
зблукати
зблукатися
зблякнути
зблякувати
збогарадитися
збогатити
збоєцький
збожевільніти
збожеволілий
збожеволіти
збожжя
збожілля
збоїни
збоїч
збоку
зборгувити
зборонити
збороняти
збороти
зборчий
збочити
збочитися
збоятися
збрататися
збреніти
збресклий
збрести
збрехати
збриднути
збризкати
збризнути
збродити
зброїти
зброїтися
зброїця
збройний
збройниця
збройно
зброя
збрудити
збрудніти
збруя
збрязкнути
збування
збувати
збуватися
збуджувати
збуджуватися
збудування
збудувати
збудь-вік
збудьок
збуй
збуй-вік
збуйнувати
збунтувати
збунтуватися
збур
збурення
збурити
збурлакуватіти
збурмати
збурматися
збурник
збур'януватіти
збуряти
збурятися
збут
збутвілий
збутвіти
збути
збуток
збутяно
збучавіти
зваба
звабити
звабливий
звабляти
Безбожність, -ности, ж. 1) Безбожіе. 2) Жестокость, злость, немилосердіе. Війна в кровавих ризах тут, за нею рани, смерть.... безбожность... Котл. Ен.
Вузда, -ди, ж. 1) Узда. 2) Длинная веревка, привязанная къ крыльямъ невода — для вытягиванія послѣдняго. Вас. 186.
Дриль, -ля, м. Снарядъ для сверленія.
Закві́тчуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. заквітча́тися, -ча́юся, -єшся, гл. Украшаться, украситься цвѣтами (преимущественно о головѣ дѣвушекъ), а также и вообще чѣмъ-либо цвѣтнымъ. Квітки рвала, заквітчалася. Чуб. III. 406.
Перелляти, -лля́ю, -єш, гл. = перелити.
Повистругувати, -гую, -єш, гл. Выстрогать (во множествѣ). Оці ж дошки гарно повистругуй! Славяносерб. у.
Потрівожитися, -жуся, -жишся, гл. Испугаться, взволноваться. Всі його бачили і потрівожились. Єв. Мр. VI. 50.
Почепити, -плю́, -пиш, гл. Нацѣпить, навѣсить, повѣсить. Почепив собі сакви на плечі. Греб. 389. Почепила свого шиття рушник діду на шию. ЗОЮР. II. 11. Ой беріть з возів, беріть шнурування ще й ватажку почепіте. Рудч. Чп. 101.
Росяний, -а, -е. Росистый, росный. Росяна нива. КС. 1882. V. 358. По степу росяному шлях мрівся. МВ. (О. 1862. І. 77). Ранок свіжий і росяний саме розгорявся. Левиц. Пов. 37.
Хропнути 1, -ну, -неш, гл. Ударить, бросить со звукомъ, разбить (о посудѣ). Не вгадала, як і хропнула вона миску.  
Нас спонсорують: