Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

заженихатися
зажерливість
зажерти
зажив
заживаний
заживання
заживати
заживатися
заживитися
заживний
заживок
зажигати
зажигатися
зажидати
зажимки
зажин
зажинати
зажинки
зажира
зажирака
зажиракуватий
зажирати
зажирливий
зажирливість
зажирливо
зажирний
зажирувати
зажити
зажитий
зажитися
зажма
зажмурити
зажнивний
зажовклий
зажовтити
зажовтілий
зажовтіти тію
зажога
зажон
зажохатися
зажохнутися
зажурити
зажурювати
зажурюватися
зазбірувати
зазвати
зазвеніти
заздалегідний
заздалегідь
заздоровний
заздрений
заздрити
заздритися
заздрівий
заздрісний
заздрісно
заздрість
заздріти
заздро
заздростити
заздрощі
заздрувати
зазеленити
зазеленіти
зазелень
заззяти
зазив
зазивати
зазивний
зазир
зазирати
зазирити
зазирний
зазирнути
зазичати
зазімки
зазімкуватий
зазімований
зазімувати
зазір
зазіхання
зазіхати
зазлити
зазлістно
зазлість
зазлостити
зазмагатися
зазнавання
зазнавати
зазнаватися
зазнайбіда
зазнайомити
зазнайомлювати
зазнайомлюватися
зазнаки
зазнакомитися
зазначити
зазначка
зазначувати
зазначуватися
зазнобка
зазовини
зазолити
зазолотити
зазолотитися
зазолотіти
зазорений
зазорити
зазоріти
зазоряти
зазорятися
зазріти
зазуб
зазубелити
зазубень
зазубець
зазубити
зазублювати
зазублюватися
зазуванець
Вирган, -ну, м. Органъ. В розмовах на вирган мов грала. Мкр. Г. 17.
Відступство, -ва, с. Отступничество.
Зарива́ти 1, -ва́ю, -єш, сов. в. зари́ти, -ри́ю, -єш, гл. Зарывать, зарыть. Узяв того сина і вбив та й зарив під корито. Рудч. Ск. І. 43. Упав так, що аж носом зарив. Ном. № 6634.
Келев, -ва, м. = келеп 2. Гол. Од. 70, 80.
Лявр, -ру, м. Лавръ. І цвинтарь озде, як го впарканили, ціприсом, лявром, зіллєм насадили. Федьк. І. 75.
Позіцунок, -нка, м. Родъ заплаты изъ куска овчины съ шерстью, прикрѣпляемый кожевниками въ томъ мѣстѣ, гдѣ на выдѣлываемой овчинѣ находится лысина. МУЕ. I. 75.
Попоогризатися, -заюся, -єшся, гл. Много огрызаться.
Поспівати II, -ва́ю, -єш, гл. Попѣть. Їм хотілось і побігати, і поспівати. Левиц. Пов. 135.
Сє! меж. Крикъ на корову, когда ее гонять. Вх. Лем. 472.
Скіпа, -пи, ж. Щепка. Угор. Висох як скіпа. Ум. скіпка, скіпочка. Кому йдеться, то й на скіпку прядеться. Ном. № 1668. Скіпочку засвітила. Гол. І. 58.
Нас спонсорують: